Методична скарбничка

Презентація досвіду роботи

Схема самоаналізу уроку

1.     Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

2.     Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

3.     Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних  труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

4.     Дотримання основних принципів дидактики. 

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

5.     Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

6.     Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

7.       Вчитель на уроці.                                                                             

Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість  ним, зовнішній вигляд учителя.

8.     Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

9.     Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці

ПРОГРАМА З МАТЕМАТИКИ ЗІ ЗМІНАМИ.

  ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Курс математики основної школи логічно продовжує реалізацію завдань математичної освіти учнів, розпочату в початкових класах, розширюючи і доповнюючи ці завдання відповідно до вікових і пізнавальних можливостей школярів. В основу побудови змісту й організації процесу навчання математики покладено компетентнісний підхід, відповідно до якого кінцевим результатом навчання предмета є сформовані певні компетентності як здатності учня успішно діяти в навчальних і життєвих ситуаціях і нести відповідальність за свої дії. Компетентність є особистісним утворенням, яке формується на основі здобутих знань, досвіду діяльності, вироблених ціннісних орієнтацій, ставлень, оцінок.

Навчання математики в основній школі передбачає передусім формування предметної математичної компетентності, сутнісний опис якої подано у розділі «Державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів» цієї програми. Крім того, воно має зробити певний внесок у формування окремих ключових (більш загальних, що виходять за межі одного предмета) компетентностей, зокрема загальнонавчальної (уміння вчитися), комунікативної (здатності грамотно формулювати і висловлювати судження), загальнокультурної та інших. Формування зазначених компетентностей підпорядковується реалізації загальних завдань шкільної математичної освіти, що здійснюється на всіх ступенях школи. До них належать:

·            формування ставлення учнів до математики як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення з ідеями і методами математики як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу моделювання і дослідження процесів і явищ навколишнього світу;

·            забезпечення оволодіння учнями математичною мовою, розуміння ними математичної символіки, математичних формул і моделей як таких, що дають змогу описувати загальні властивості об’єктів, процесів та явищ;

·            формування здатності логічно обґрунтовувати та доводити математичні твердження, застосовувати математичні методи у процесі розв’язування навчальних і практичних задач, використовувати математичні знання і вміння під час вивчення інших навчальних предметів;

·            розвиток умінь працювати з підручником, опрацьовувати математичні тексти, шукати і використовувати додаткову навчальну інформацію, критично оцінювати здобуту інформацію та її джерела, виокремлювати головне, аналізувати, робити висновки, використовувати отриману інформацію в особистому житті;

·            формування здатності оцінювати правильність і раціональність розв’язування математичних задач, обґрунтовувати твердження, приймати рішення в умовах неповної, надлишкової, точної та ймовірнісної інформації.

Крім цих загальних освітніх завдань в основній школі реалізуються такі специфічні для даного етапу навчання математики освітні завдання:

·        розширення знань учнів про число (від вивчених у початковій школі натуральних чисел до дійсних), формування культури усних, письмових, інструментальних обчислень;

·        формування системи функціональних понять, умінь використовувати функції та їх графіки для характеристики залежностей між величинами, опису явищ і процесів;

·        забезпечення оволодіння учнями мовою алгебри, уміннями здійснювати перетворення алгебраїчних виразів, розв’язувати рівняння, нерівності та їх системи, моделювати за допомогою рівнянь реальні ситуації, пояснювати здобуті результати;

·        забезпечення оволодіння учнями мовою геометрії, розвиток їх просторових уявлень і уяви, умінь виконувати геометричні побудови за допомогою геометричних інструментів (лінійки з поділками, транспортира, косинця, циркуля і лінійки);

·        формування в учнів знань про геометричні фігури на площині, їх властивості, а також умінь застосовувати здобуті знання у навчальних і життєвих ситуаціях;

·        формування в учнів уявлення про найпростіші геометричні фігури в просторі та їх властивості, а також первинних умінь застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях;

·        ознайомлення учнів зі способами і методами математичних доведень, формування умінь їх практичного використання;

·        формування в учнів знань про основні геометричні величини (довжину, площу, об’єм, міру кута), про способи їх вимірювання й обчислення для планіметричних і найпростіших стереометричних фігур, а також уміння застосовувати здобуті знання у навчальних і життєвих ситуаціях;

·         вивчення геометричних перетворень площини (рухів, подібності) та їх найпростіших властивостей, а також розвиток в учнів функціональних уявлень на геометричному змісті;

·        ознайомлення учнів з основами методу координат і векторного методу.

Необхідною умовою формування компетентностей є діяльнісна спрямованість навчання, яка передбачає постійне включення учнів до різних видів педагогічно доцільної активної навчально-пізнавальної діяльності, а також практична його спрямованість. Необхідно, де це можливо, не лише показувати виникнення математичного факту із практичної ситуації, а й ілюструвати його застосування на практиці.

Важливу роль у навчанні математики відіграє систематичне використання історичного матеріалу, який підвищує інтерес до вивчення математики, стимулює потяг до наукової творчості, пробуджує критичне ставлення до фактів, дає учням уявлення про математику як невід’ємну складову загальнолюдської культури. На дохідливих прикладах слід показувати учням, як розвивалися математичні поняття і відношення, теорії та методи. Ознайомлення учнів з іменами та біографіями видатних учених, які створювали математику, зокрема видатних українських математиків, сприятиме національному і патріотичному вихованню школярів.

Характеристика навчального змісту і особливостей його реалізації

Зміст математичної освіти в основній школі структурується за такими змістовими лініями: числа; вирази; рівняння і нерівності; функції; геометричні фігури; геометричні величини. Кожна з них розвивається з урахуванням завдань вивчення математики на цьому ступені шкільної освіти, в якому виокремлюються два основні етапи: 5 — 6 класи і 7 — 9 класи. Освітні завдання на першому етапі реалізуються у процесі вивчення єдиного курсу математики, на другому — двох курсів: алгебри і геометрії.

Курс математики 5 — 6 класів передбачає розвиток, збагачення і поглиблення знань учнів про числа і дії над ними, числові й буквені вирази, величини та їх вимірювання, рівняння, числові нерівності, а також уявлень про окремі геометричні фігури на площині і в просторі. Понятійний апарат, обчислювальні алгоритми, графічні уміння і навички, що мають бути сформовані на цьому ступені вивчення курсу, є тим підґрунтям, що забезпечує успішне вивчення в наступних класах алгебри і геометрії, а також інших навчальних предметів, де застосовуються математичні знання.

Основу курсу становить розвиток поняття числа та формування міцних обчислювальних і графічних навичок. У 5 — 6 класах відбувається поступове розширення множини натуральних чисел до множини раціональних чисел шляхом послідовного введення дробів (звичайних і десяткових), а також від’ємних чисел разом із формуванням культури усних, письмових, інструментальних обчислень.

Навчальний матеріал, що стосується виразів, величин, рівнянь і нерівностей, геометричних фігур, має загалом пропедевтичний характер. Ознайомлення з ним готує учнів до свідомого системного вивчення відповідних тем у курсах алгебри і геометрії. Зокрема, учні мають дістати уявлення про використання букв для запису законів арифметичних дій, формул, навчитись обчислювати значення простих буквених виразів, складати за умовою задачі й розв’язувати нескладні рівняння першого степеня спочатку на основі залежностей між компонентами арифметичних дій, а згодом із використанням основних властивостей рівнянь. Важливе значення для підготовки учнів до систематичного вивчення алгебри, геометрії та інших предметів мають початкові відомості про метод координат, які дістають учні 5 — 6 класів: зображення чисел на координатній прямій, прямокутна система координат на площині, виконання відповідних побудов, побудова і аналіз окремих графіків залежностей між величинами.

Істотне місце у вивченні курсу займають текстові задачі, основними функціями яких є розвиток логічного мислення учнів та ілюстрація практичного застосування математичних знань. Під час розв’язування текстових задач учні також вчаться використовувати математичні моделі. Розв’язування таких задач супроводжує вивчення всіх тем, передбачених програмою.

Зміст геометричного матеріалу включає початкові відомості про планіметричні (відрізок, промінь, пряма, кут, трикутник, прямокутник, квадрат, коло, круг) і стереометричні (прямокутний паралелепіпед, куб, піраміда, циліндр, конус, куля) фігури. Учні набувають навичок вимірювання довжини відрізка й градусної міри кута, знаходження площ і об’ємів деяких фігур, побудови геометричних фігур за допомогою лінійки, косинця, транспортира і циркуля. Розширюються уявлення учнів про вимірювання геометричних величин на прикладах вимірювання і порівняння відрізків і кутів, побудови відрізків даної довжини і кутів із заданою градусною мірою, оперування формулами периметрів, площ і об’ємів геометричних фігур – знаходження невідомого компонента формули за відомими. Побудова кута за допомогою транспортира або косинця (прямого кута), прямої та відрізка за допомогою лінійки використовується при побудові трикутників, прямокутників, перпендикулярних і паралельних прямих.

Вивчення геометричних фігур має передбачати використання наочних ілюстрацій, прикладів із довкілля, життєвого досвіду учнів, виконання побудов і сприяти виробленню вмінь виділяти форму і розміри як основні властивості геометричних фігур. Закріплення понять супроводжується їх класифікацією (кутів, трикутників, взаємного розміщення прямих на площині). Властивості геометричних фігур спочатку обґрунтовуються дослідно-індуктивно, потім застосовуються в конкретних ситуаціях, що сприяє виробленню в учнів умінь доказово міркувати.

Основа інтеграції геометричного матеріалу з арифметичним і алгебраїчним — числові характеристики (довжина, площа, об’єм) геометричних фігур. Узагальнюються знання учнів про одиниці вимірювання довжини, площі, об’єму і вміння переходити від одних одиниць до інших, оскільки ці знання і вміння використовуються у вивченні предметів природничого циклу і в трудовому навчанні.

Важливим є формування в учнів умінь подавати дані у вигляді таблиць, графіків і діаграм різних типів та на основі їхнього аналізу робити відповідні висновки.

Вивчення математики у 5 — 6 класах здійснюється з переважанням індуктивних міркувань в основному на наочно-інтуїтивному рівні із залученням практичного досвіду учнів і прикладів із довкілля. Відбувається поступове збільшення теоретичного матеріалу, який вимагає обґрунтування тверджень, що вивчаються. Це готує учнів до ширшого використання дедуктивних методів на наступному етапі вивчення математики.

У 7 — 9 класах вивчаються два математичних курси: алгебра і геометрія.

Основними завданнями курсу алгебри є формування умінь виконання тотожних перетворень цілих і дробових виразів, розв’язування рівнянь і нерівностей та їх систем, достатніх для вільного їх використання у вивченні математики і суміжних предметів, а також для практичних застосувань математичного знання. Важливе завдання полягає в залученні учнів до використання рівнянь і функцій як засобів математичного моделювання реальних процесів і явищ, розв’язування на цій основі прикладних та інших задач. У процесі вивчення курсу посилюється роль обґрунтувань математичних тверджень, індуктивних і дедуктивних міркувань, формування різноманітних алгоритмів, що має сприяти розвитку логічного мислення і алгоритмічної культури школярів.

На цьому етапі шкільної математичної освіти учні починають ознайомлюватися з дійсними числами. Так, до відомих учням числових множин долучається множина ірраціональних чисел.

Основу курсу становлять перетворення раціональних та ірраціональних виразів. Важливо забезпечити формування умінь школярів вільно виконувати основні види перетворень таких виразів, що є передумовою подальшого успішного засвоєння курсу та використання математичного апарату під час вивчення інших шкільних предметів. Розглядається поняття степеня з цілим показником та його властивості.

Істотного розвитку набуває змістова лінія рівнянь та нерівностей. Відомості про рівняння доповнюються поняттям рівносильних рівнянь. Процес розв’язування рівняння трактується як послідовна заміна даного рівняння рівносильними йому рівняннями. На основі узагальнення відомостей про рівняння, здобутих у попередні роки, вводиться поняття лінійного рівняння з однією змінною. Курс передбачає вивчення лінійних рівнянь, квадратних рівнянь та рівнянь, які зводяться до лінійних або квадратних. Розглядаються системи лінійних рівнянь та рівнянь другого степеня з двома змінними. Щодо останніх, то увага зосереджується на системах, де одне рівняння — другого степеня, а друге — першого степеня. Передбачається розгляд лише найпростіших систем рівнянь, у яких обидва рівняння другого степеня.

Значне місце відводиться застосуванню рівнянь до розв’язування різноманітних задач. Ця робота має пронизувати всі теми курсу. Важливе значення надається формуванню умінь застосовувати алгоритм розв’язування задачі за допомогою рівняння. Елементарні відомості про числові нерівності доповнюються і розширюються за рахунок вивчення властивостей числових нерівностей, розгляду лінійних нерівностей з однією змінною та квадратних нерівностей та їх розв’язування. Розглядається розв’язування систем двох лінійних нерівностей з однією змінною.

У 7 класі вводиться одне з фундаментальних математичних понять — поняття функції. У цьому ж класі розглядається лінійна функція та її графік. Ці відомості використовуються для графічного ілюстрування розв’язування лінійного рівняння з однією змінною, а також системи двох лінійних рівнянь з двома змінними. Інші види функцій розглядаються у зв’язку з вивченням відповідного матеріалу, що стосується решти змістових ліній курсу. Зокрема у 8 класі в темах «Раціональні вирази» та «Квадратні корені» учні ознайомлюються з функціями  , у = x² і  та їх властивостями. У 9 класі розглядається квадратична функція. Вивчення її властивостей пов’язується, зокрема, з розв’язуванням квадратних нерівностей.

Таким чином, функціональна лінія пронизує весь курс алгебри основної школи і розвивається в тісному зв’язку з тотожними перетвореннями, рівняннями і нерівностями. Властивості функцій, як правило, встановлюються за їх графіками, тобто на основі наочних уявлень, і лише деякі властивості обґрунтовуються аналітично. У міру оволодіння учнями теоретичним матеріалом кількість властивостей, що підлягають вивченню, поступово збільшується. Під час вивчення функцій чільне місце відводиться формуванню умінь будувати й аналізувати графіки функцій, характеризувати за графіками функцій процеси, які вони описують, спроможності розуміти функцію як певну математичну модель реального процесу.

Головна лінія курсу геометрії — геометричні фігури та їх властивості. Основними поняттями курсу є: точка, пряма, площина, належати, лежати між. Перші три поняття — це основні геометричні фігури, а два останніх — основні відношення. Це неозначувані поняття — для них не формулюються означення, але їх зміст розкривається через опис, показ, характеристику. Інші поняття курсу визначаються, а їх властивості встановлюються шляхом доказових міркувань. Учень має усвідомити, що під час доведення теорем можна користуватися означеннями, аксіомами і раніше доведеними теоремами.

Фігури, що вивчаються: на площині — точка, пряма, відрізок, промінь, кут, трикутник, чотирикутник, многокутник, коло, круг. Учень повинен формулювати означення планіметричних фігур та їх елементів, зображати їх на малюнку, класифікувати кути, трикутники, чотирикутники, правильні многокутники.

У 7 класі учні ознайомлюються з основами геометричної науки —означеннями, аксіомами, теоремами, основними методами доведення теорем.

Однією з основних задач, що вивчається в курсі геометрії, є розв’язування трикутників. У 8 класі розглядається задача розв’язування прямокутного трикутника. Для цього вводиться поняття косинуса, синуса, тангенса гострого кута прямокутного трикутника, доводиться теорема Піфагора. Дана тема продовжується в 9 класі — розв’язуються довільні трикутники. Це потребує введення формул для знаходження синуса і косинуса тупого кута та доведення теореми косинусів і теореми синусів.

Розширюються уявлення учнів про аналітичне задання геометричних фігур, зокрема подається рівняння прямої, кола, виводяться формули довжини відрізка, координат середини відрізка, формується поняття про метод координат, який застосовується до доведення теорем та розв’язування задач.

Поглиблюються і систематизуються відомості про геометричні величини: довжину, градусну міру кута, площу. У 8 класі вводиться одне з найскладніших понять шкільного курсу — поняття площі. Виведення формул для обчислення площ планіметричних фігур (прямокутника, паралелограма, трикутника, ромба, трапеції, правильних многокутників) спирається на основні властивості площ. Вивчення формул площ фігур дає можливість розв’язувати низку прикладних задач.

У 9 класі до відомих учням скалярних величин долучаються векторні величини. Розглядаються рівні, протилежні, колінеарні вектори. Вивчення дій над векторами є необхідним як для розв’язування фізичних задач, так і для розв’язування математичних задач векторним методом.

Структура програми

Програму представлено в табличній формі, що містить дві частини: зміст навчального матеріалу і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У першій частині вказано навчальний матеріал, який підлягає вивченню у відповідному класі. Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів орієнтують на результати навчання, які є об’єктом контролю й оцінювання.

Зміст навчального матеріалу структуровано за темами відповідних навчальних курсів із визначенням кількості годин на їх вивчення. Такий розподіл змісту і навчального часу є орієнтовним. Учителеві та авторам підручників надається право коригувати його залежно від прийнятої методичної концепції та конкретних навчальних ситуацій. Наприкінці кожного року навчання передбачено години для повторення і систематизації вивченого.

5-й клас. МАТЕМАТИКА

(140 год. I семестр — 64 год, 4 год на тиждень,

II семестр — 76 год, 4 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
64	Тема 1. НАТУРАЛЬНІ ЧИСЛА І ДІЇ З НИМИ. ГЕОМЕТРИЧНІ ФIГУРИ І ВЕЛИЧИНИ Натуральні числа. Число нуль. Цифри. Десятковий запис натуральних чисел Порівняння натуральних чисел. Додавання натуральних чисел. Властивості додавання. Віднімання натуральних чисел. Множення натуральних чисел. Властивості множення. Степінь натурального числа з натуральним показником Ділення натуральних чисел. Ділення з остачею Числові вирази. Буквені вирази та формули Рівняння. Текстові задачі Відрізок та його довжина. Площина, пряма, промінь. Шкала. Координатний промінь Кут та його величина. Види кутів. Многокутник та його периметр. Рівні многокутники Трикутник. Види трикутників Прямокутник. Квадрат. Площа прямокутника і квадрата. Прямокутний паралелепіпед. Куб. Піраміда Об’єм прямокутного паралелепіпеда і куба	Учень/учениця: наводить приклади: цифр, натуральних чисел; степенів натурального числа з натуральним показником; шкал; числових і буквених виразів, формул; рівнянь, нерівностей, куба і прямокутного паралелепіпеда (з оточуючої дійсності); пояснює, що таке: натуральне число; цифра; степінь натурального числа з натуральним показником; відрізок; пряма; промінь; координатний промінь; кут; трикутник; квадрат; прямокутник; многокутник; рівні многокутники; площина; прямокутний паралелепіпед; куб; піраміда; рівняння; корінь рівняння; розв’язати рівняння; пояснює правила: читання і запису натуральних чисел, їх додавання, множення, порівняння; виконання ділення з остачею формулює властивості арифметичних дій з натуральними числами записує і пояснює формули: периметра вказаних у змісті геометричних фігур; площі прямокутника, квадрата; об’єму прямокутного паралелепіпеда та куба класифікує: кути (гострі, прямі, тупі, розгорнуті); трикутники за видом їхніх кутів і кількістю рівних сторін зображує та знаходить на малюнках: відрізок даної довжини та кут даної градусної міри; бісектрису кута за допомогою транспортира; вказані в змісті геометричні фігури за допомогою лінійки, косинця, транспортира; координатний промінь та позначає натуральні числа на координатному промені вимірює та обчислює: довжину відрізка; градусну міру кута. розв’язує вправи, що передбачають: виконання чотирьох арифметичних дій з натуральними числами; піднесення натурального числа до степеня з натуральним показником; порівняння натуральних чисел; ділення з остачею; обчислення значень числових і буквених виразів; обчислення периметра многокутника, площі прямокутника, квадрата і об’єму прямокутного паралелепіпеда та куба розв’язує: рівняння на основі залежностей між компонентами та результатом арифметичних дій; текстові задачі арифметичним і алгебраїчним способами
64	Тема 2. ДРОБОВІ ЧИСЛА І ДІЇ З НИМИ Звичайні дроби. Правильні та неправильні дроби. Звичайні дроби і ділення натуральних чисел. Мішані числа Порівняння звичайних дробів з однаковими знаменниками Додавання і віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками Десяткові дроби Десятковий дріб. Запис десяткових дробів. Порівняння десяткових дробів. Округлення десяткових дробів Арифметичні дії з десятковими дробами Відсотки Середнє арифметичне. Середнє значення величини	Учень/учениця: наводить приклади: звичайних і десяткових дробів пояснює, що таке середнє значення величини пояснює правила: порівняння, додавання і віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками; порівняння, округлення, додавання, множення і ділення десяткових дробів формулює означення: правильного і неправильного дробів; відсотка, середнього арифметичного розв’язує вправи, що передбачають: знаходження дробу від числа і числа за його дробом; перетворення мішаного числа у неправильний дріб; перетворення неправильного дробу в мішане число або натуральне число; порівняння, додавання, віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками; порівняння десяткових дробів, додавання, віднімання, множення і ділення десяткових дробів; округлення десяткових дробів до заданого розряду; знаходження відсотка від числа та числа за його відсотком; знаходження середнього арифметичного кількох чисел; середнього значення величини
12	Тема 3. Повторення і систематизація навчального матеріалу

6-й клас. МАТЕМАТИКА

(140 год. I семестр — 64 год, 4 год на тиждень,

II семестр — 76 год, 4 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
10	Тема 1. ПОДІЛЬНІСТЬ НАТУРАЛЬНИХ ЧИСЕЛ Дільники та кратні натурального числа. Ознаки подільності на 2, 3, 5, 9, 10 Прості та складені числа Розкладання чисел на прості множники Найбільший спільний дільник Найменше спільне кратне	Учень/учениця: наводить приклади: простих і складених чисел; парних і непарних чисел; чисел, що діляться націло на 2, 3, 5, 9, 10 пояснює правила знаходження: найбільшого спільного дільника (НСД) і найменшого спільного кратного (НСК) двох чисел формулює означення понять: дільник; кратне; просте число; складене число; спільний дільник; спільне кратне; ознаки подільності на 2, 3, 5, 9, 10 розв’язує вправи, що передбачають: використання ознак подільності чисел на 2, 3, 5, 9, 10; розкладання натуральних чисел на прості множники; знаходження спільних дільників та спільних кратних двох (трьох) чисел; найбільшого спільного дільника (НСД) і найменшого спільного кратного (НСК) двох (трьох) чисел
30	Тема 2. ЗВИЧАЙНІ ДРОБИ Основна властивість дробу. Скорочення дробу. Найменший спільний знаменник дробів. Зведення дробів до спільного знаменника. Порівняння дробів Арифметичні дії зі звичайними дробами Знаходження дробу від числа і числа за його дробом Перетворення звичайних дробів у десяткові. Нескінченні періодичні десяткові дроби. Десяткові наближення звичайного дробу	Учень/учениця: наводить приклади: звичайних дробів; десяткових дробів; нескінченних періодичних десяткових дробів; взаємно обернених чисел пояснює правила: порівняння, додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів; знаходження дробу від числа та числа за його дробом формулює основну властивість дробу розв’язує вправи, що передбачають: скорочення дробів і зведення дробів до спільного знаменника; порівняння дробів; додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів; запис звичайного дробу у вигляді десяткового дробу; знаходження дробу від числа та числа за його дробом
24	Тема 3. ВІДНОШЕННЯ І ПРОПОРЦІЇ Відношення. Основна властивість відношення. Масштаб. Пропорція. Основна властивість пропорції. Пряма пропорційна залежність. Поділ числа у даному відношенні Відсоткове відношення двох чисел. Відсоткові розрахунки Коло. Довжина кола. Круг. Площа круга. Круговий сектор. . Циліндр. Конус. Куля. Стовпчасті та кругові діаграми	Учень/учениця: наводить приклади пропорційних величин пояснює, що таке: відношення; пряма пропорційна залежність; коло, круг, круговий сектор; діаграма формулює: означення пропорції; основну властивість пропорції записує і пояснює формули довжини кола і площі круга зображує та знаходить на малюнках: коло і круг; круговий сектор, стовпчасті та кругові діаграми; циліндр, конус, кулю розв’язує вправи, що передбачають: знаходження відношення чисел і величин; знаходження невідомого члена пропорції; запис відсотків у вигляді звичайного і десяткового дробів; знаходження довжини кола і площі круга; аналіз стовпчастих та кругових діаграм розв’язує: основні задачі на відсотки; задачі на пропорційні величини і пропорційний поділ
64	Тема 4. РАЦІОНАЛЬНІ ЧИСЛА ТА ДІЇ З НИМИ Додатні та від’ємні числа. Число нуль Координатна пряма Протилежні числа. Модуль числа Цілі числа. Раціональні числа Порівняння раціональних чисел Арифметичні дії з раціональними числами Властивості додавання і множення раціональних чисел Розкриття дужок. Подібні доданки та їх зведення Рівняння. Основні властивості рівнянь Перпендикулярні й паралельні прямі, їх побудова за допомогою лінійки і косинця Координатна площина. Приклади графіків залежностей між величинами	Учень/учениця: наводить приклади додатних та від’ємних чисел, протилежних чисел, цілих та раціональних чисел пояснює, що таке: модуль числа; протилежні числа; цілі числа; раціональні числа; координатна пряма; координатна площина; подібні доданки формулює: ·     означення перпендикулярних і паралельних прямих; ·     правила виконання арифметичних дій з раціональними числами; розкриття дужок; зведення подібних доданків; ·     основні властивості рівнянь класифікує взаємне розміщення прямих на площині. будує та знаходить на малюнках: координатну пряму; координатну площину; перпендикулярні й паралельні прямі за допомогою лінійки і косинця; графіки залежностей між величинами по точках обґрунтовує властивості додавання і множення раціональних чисел розв’язує вправи, що передбачають: знаходження модуля числа; порівняння раціональних чисел; додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел; обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа; розкриття дужок, зведення подібних доданків; знаходження координат точки на координатній площині та побудову точки за її координатами; аналіз графіків залежностей між величинами (відстань, час; температура, час тощо) розв’язує: рівняння з використанням правил, що ґрунтуються на основних властивостях рівняння; текстові задачі за допомогою рівнянь
12	Тема 5. Повторення і систематизація навчального матеріалу

7-й клас. АЛГЕБРА

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
43	Тема 1. ЦІЛІ ВИРАЗИ Вирази зі змінними. Цілі раціональні вирази. Тотожність. Тотожні перетворення виразу Степінь з натуральним показником. Властивості степеня з натуральним показником Одночлен. Стандартний вигляд одночлена. Піднесення одночленів до степеня. Множення одночленів Многочлен. Подібні члени многочлена та їх зведення. Степінь многочлена Додавання, віднімання і множення многочленів Формули квадрата двочлена, різниці квадратів, суми і різниці кубів Розкладання многочленів на множники	Учень/учениця: наводить приклади: числових виразів; виразів зі змінними; одночленів; многочленів пояснює: ·    як знайти числове значення виразу зі змінними при заданих значеннях змінних; ·    що таке: тотожні вирази, тотожне перетворення виразу, одночлен стандартного вигляду, коефіцієнт формулює: ·    означення: одночлена, степеня з натуральним показником, многочлена, подібних членів многочлена степеня многочлена; ·    властивості степеня з натуральним показником; ·    правила: множення одночлена і многочлена, множення двох многочленів записує і обґрунтовує: ·    властивості степеня з натуральним показником; ·    формули скороченого множення розв’язує вправи, що передбачають: обчислення значень виразів зі змінними; зведення одночлена до стандартного вигляду; перетворення добутку одночлена і многочлена, суми, різниці, добутку двох многочленів у многочлен; розкладання многочлена на множники способом винесення спільного множника за дужки, способом групування, за формулами скороченого множення та із застосуванням декількох способів; використання зазначених перетворень у процесі розв’язування рівнянь, доведення тверджень
9	Тема 2. ФУНКЦІЇ Функціональна залежність між величинами як математична модель реальних процесів. Функція. Область визначення та область значень функції. Способи задання функції. Графік функції Лінійна функція її графік та властивості	Учень/учениця: наводить приклади: функціональних залежностей; лінійних функцій пояснює, що таке: аргумент; функція; область визначення функції; область значень функції; графік функції формулює означення понять: функція; графік функції; лінійна функція; пряма пропорційність називає та ілюструє на прикладах способи задання функції описує побудову графіка функції, зокрема лінійної та її окремого виду — прямої пропорційності розв’язує вправи, що передбачають: знаходження області визначення функції; знаходження значення функції за даним значенням аргументу; побудову графіка лінійної функції; знаходження за графіком функції значення функції за даним значенням аргументу і навпаки; визначення окремих характеристик функції за її графіком (додатні значення, від’ємні значення, нулі)
13	Тема 3. ЛІНІЙНІ РІВНЯННЯ ТА ЇХ СИСТЕМИ Лінійне рівняння з однією змінною. Лінійне рівняння з двома змінними та його графік Система двох лінійних рівнянь з двома змінними Розв’язування систем двох лінійних рівнянь з двома змінними: графічним способом; способом підстановки; способом додавання Лінійні рівняння та їх системи як математичні моделі текстових задач	Учень/учениця: наводить приклади: рівняння з однією та двома змінними; лінійних рівнянь з однією та двома змінними; системи двох лінійних рівнянь з двома змінними пояснює: ·    що таке система двох лінійних рівнянь з двома змінними; ·    скільки розв’язків може мати система двох лінійних рівнянь з двома змінними формулює означення: лінійних рівнянь з однією та двома змінними; розв’язку рівняння з двома змінними; розв’язку системи двох лінійних рівнянь з двома змінними будує графіки лінійних рівнянь із двома змінними описує способи розв’язування системи двох лінійних рівнянь з двома змінними характеризує випадки, коли система двох лінійних рівнянь з двома змінними має один розв’язок; має безліч розв’язків; не має розв’язків розв’язує: лінійні рівняння з однією змінною і рівняння, що зводяться до них; текстові задачі за допомогою лінійних рівнянь з однією змінною; системи двох лінійних рівнянь з двома змінними, вказаними у змісті способами; текстові задачі за допомогою систем двох лінійних рівнянь з двома змінними
5	Тема 4. Повторення і систематизація навчального матеріалу

8-й клас. АЛГЕБРА

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
32	Тема 1. РАЦІОНАЛЬНІ ВИРАЗИ Раціональні вирази. Раціональні дроби. Основна властивість раціонального дробу Арифметичні дії з раціональними дробами Раціональні рівняння. Рівносильні рівняння Степінь із цілим показником та його властивості. Стандартний вигляд числа Функція , її графік і властивості	Учень/учениця: наводить приклади раціонального виразу, раціонального дробу, степеня із цілим показником розпізнає цілі раціональні вирази, дробові раціональні вирази пояснює: ·  як виконати скорочення дробу; як звести дріб до нового знаменника; як звести дроби до спільного знаменника; ·  що таке: стандартний вигляд числа формулює: ·  основну властивість дробу; властивості степеня з цілим показником; ·  правила: додавання, віднімання, множення, ділення дробів, піднесення дробу до степеня; ·  умову рівності дробу нулю; ·  означення: степеня з нульовим показником; степеня з цілим від’ємним показником описує властивості функції  за її графіком обґрунтовує властивості степеня із цілим показником розв’язує вправи, що передбачають: скорочення дробів; зведення дробів до нового (спільного) знаменника; знаходження суми, різниці, добутку, частки дробів; тотожні перетворення раціональних виразів; розв’язування рівнянь зі змінною в знаменнику дробу; перетворення степенів з цілим показником; запис числа в стандартному вигляді; побудову графіка функції
14	Тема 2. КВАДРАТНІ КОРЕНІ. ДІЙСНІ ЧИСЛА Функція y = x2, її графік і властивості Арифметичний квадратний корінь. Властивості арифметичного квадратного кореня Множина. Підмножина. Числові множини. Раціональні числа. Ірраціональні числа. Дійсні числа Функція , її графік і властивості	Учень/учениця: наводить приклади: множин, підмножин; числових множин; раціональних чисел; ірраціональних чисел пояснює, що таке: множина, підмножина; раціональне число; ірраціональне число; дійсне число формулює: означення арифметичного квадратного кореня з числа; властивості арифметичного квадратного кореня характеризує властивості функцій y = x2,  за їх графіками розв’язує вправи, що передбачають: застосування поняття арифметичного квадратного кореня для обчислення значень виразів, спрощення виразів, розв’язування рівнянь, порівняння значень виразів; перетворення виразів із застосуванням винесення множника з-під знака кореня, внесення множника під знак кореня, звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу; побудову графіків функцій y = x2, ; аналіз співвідношень між числовими множинами та їх елементами
18	Тема 3. КВАДРАТНІ РІВНЯННЯ Квадратний тричлен Квадратні рівняння Формула коренів квадратного рівняння Теорема Вієта Квадратний тричлен. Розкладання квадратного тричлена на лінійні множники Розв’язування рівнянь, які зводяться до квадратних Квадратне рівняння як математична модель прикладної задачі	Учень/учениця: наводить приклади квадратних рівнянь, квадратних тричленів формулює: ·  означення квадратного рівняння та квадратного тричлена; кореня квадратного рівняння; ·  теорему Вієта записує формулу: коренів квадратного рівняння; розкладання квадратного тричлена на лінійні множники розв’язує вправи, що передбачають: знаходження коренів квадратних рівнянь; розкладання квадратного тричлена на множники; знаходження коренів рівнянь, що зводяться до квадратних; складання і розв’язування квадратних рівнянь та рівнянь, що зводяться до них, як математичних моделей прикладних задач
6	Тема 4. Повторення і систематизація навчального матеріалу

9-й клас. АЛГЕБРА

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
18	Тема 1. НЕРІВНОСТІ Числові нерівності. Основні властивості числових нерівностей Нерівності зі змінними. Лінійні нерівності з однією змінною Об’єднання та переріз множин. Числові проміжки Рівносильні нерівності Системи лінійних нерівностей з однією змінною	Учень/учениця: наводить приклади: числових нерівностей; нерівностей зі змінними; лінійних нерівностей з однією змінною; подвійних нерівностей пояснює: ·      що таке об’єднання та переріз множин застосовує зазначені поняття для доведення нерівностей формулює: ·      властивості числових нерівностей; властивості нерівностей зі змінною; ·      означення: розв’язку лінійної нерівності з однією змінною; рівносильних нерівностей обґрунтовує властивості числових нерівностей зображує на координатній прямій: об’єднання та переріз числових множин; задані нерівностями числові проміжки, виконує обернене завдання записує розв’язки нерівностей та їх систем у вигляді об’єднання числових проміжків або у вигляді відповідних нерівностей розв’язує: лінійні нерівності з однією змінною; системи лінійних нерівностей з однією змінною
30	Тема 2. КВАДРАТИЧНА ФУНКЦІЯ Властивості функції. Нулі функції, проміжки знакосталості, зростання і спадання функції, найбільше та найменше значення функції Перетворення графіків функцій Квадратична функція, її графік і властивості Квадратна нерівність. Система двох рівнянь з двома змінними Система двох рівнянь з двома змінними як математична модель прикладної задачі	Учень/учениця: наводить приклади: квадратичної функції обчислює значення функції в точці пояснює: ·      перетворення графіків функцій: f (x) → f (x) + а, f (x) → f (x + а), f (x) → kf (x); ·      алгоритм побудови графіка квадратичної функції характеризує функцію за її графіком розв’язує вправи, що передбачають: побудову графіка квадратичної функції; побудову графіків функцій із використанням зазначених перетворень графіків; розв’язування квадратних нерівностей; знаходження розв’язків систем двох рівнянь з двома змінними, з яких хоча б одне рівняння другого степеня; складання і розв’язування систем рівнянь з двома змінними як математичних моделей прикладних задач
12	Тема 3. ЧИСЛОВІ ПОСЛІДОВНОСТІ Числові послідовності. Арифметична та геометрична прогресії, їх властивості. Формули n-го члена арифметичної та геометричної прогресій. Формули суми перших n-членів арифметичної та геометричної прогресій	Учень/учениця: наводить приклади: числової послідовності; арифметичної та геометричної прогресій формулює означення і властивості арифметичної та геометричної прогресій записує і пояснює: ·      формули: загального члена арифметичної та геометричної прогресій; суми перших n членів цих прогресій; ·      властивості арифметичної та геометричної прогресій розв’язує вправи, що передбачають: обчислення членів прогресії; задання прогресій за даними їх членами або співвідношеннями між ними; обчислення сум перших n членів арифметичної й геометричної прогресій; запис періодичного десяткового дробу у вигляді звичайного дробу; використання формул загальних членів і сум прогресій для знаходження невідомих елементів прогресій
10	Тема 4. Повторення і систематизація навчального матеріалу

7-й клас. ГЕОМЕТРІЯ

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
8	Тема 1. ЕЛЕМЕНТАРНІ ГЕОМЕТРИЧНІ ФIГУРИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ Геометричні фігури. Точка, пряма, відрізок, промінь, кут та їх властивості. Вимірювання відрізків і кутів. Бісектриса кута. Відстань між двома точками	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює, що таке: точка, пряма, належати, лежати між, відрізок, промінь, кут, довжина відрізка, градусна міра кута, рівні відрізки, рівні кути, бісектриса кута, відстань між точками формулює властивості: розміщення точок на прямій; вимірювання та відкладання відрізків і кутів класифікує кути (гострі, прямі, тупі, розгорнуті) вимірює та обчислює довжину відрізка, градусну міру кута, використовуючи властивості їх вимірювання зображує та знаходить на малюнках геометричні фігури, вказані у змісті застосовує вивчені означення і властивості до розв’язування задач
18	Тема 2. ВЗАЄМНЕ РОЗміщення ПРЯМИХ НА ПЛОЩИНІ Суміжні та вертикальні кути, їх властивості Паралельні та перпендикулярні прямі, їх властивості Перпендикуляр. Відстань від точки до прямої. Кут між двома прямими, що перетинаються Кути, утворені при перетині двох прямих січною. Ознаки паралельності прямих. Властивості кутів, утворених при перетині паралельних прямих січною	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює: ·      що таке аксіома, теорема, означення, ознака, наслідок, умова і вимога теореми, пряме і обернене твердження, доведення теореми; ·      суть доведення від супротивного формулює: ·      означення: суміжних і вертикальних кутів, паралельних і перпендикулярних прямих, перпендикуляра, відстані від точки до прямої; ·      аксіому паралельних прямих; ·      властивості: суміжних і вертикальних кутів; паралельних і перпендикулярних прямих, кутів, утворених при перетині паралельних прямих січною; ·      ознаки паралельності прямих вимірює та обчислює відстань від точки до прямої зображує та знаходить на малюнках: паралельні й перпендикулярні прямі; перпендикуляр; кути, утворені при перетині двох прямих січною обґрунтовує паралельність і перпендикулярність прямих доводить: властивості суміжних і вертикальних кутів; паралельних прямих; перпендикулярних прямих; ознаки паралельності прямих застосовує вивчені означення і властивості до розв’язування задач
25	Тема 3. ТРИКУТНИКИ. ОЗНАКИ РІВНОСТІ ТРИКУТНИКІВ Трикутник і його елементи. Висота, бісектриса і медіана трикутника Види трикутників. Рівнобедрений трикутник, його властивості та ознаки Нерівність трикутника. Співвідношення між сторонами і кутами трикутника Сума кутів трикутника. Зовнішній кут трикутника та його властивості Рівність геометричних фігур. Ознаки рівності трикутників Ознаки рівності прямокутних трикутників. Властивості прямокутних трикутників	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті; рівних фігур пояснює, що таке рівні фігури формулює: ·      означення: зовнішнього кута трикутника; різних видів трикутників; бісектриси, висоти, медіани трикутника; ·      властивості: рівнобедреного і прямокутного трикутників; ·      ознаки: рівності трикутників; рівнобедреного трикутника класифікує трикутники за сторонами і за кутами зображує та знаходить на малюнках: рівносторонні, рівнобедрені, прямокутні трикутники та їх елементи; зовнішній кут трикутника; рівні трикутники обґрунтовує: належність трикутника до певного виду; рівність трикутників доводить: властивості й ознаки рівнобедреного трикутника; властивості кутів трикутника; властивість зовнішнього кута трикутника застосовує вивчені означення і властивості до розв’язування задач
13	Тема 4. КОЛО І КРУГ Коло. Круг Дотична до кола, її властивість Коло, описане навколо трикутника Коло, вписане в трикутник Геометричне місце точок	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює, що таке: геометричне місце точок формулює: ·      означення: кола, круга, їх елементів, дотичної до кола, серединного перпендикуляра до відрізка, кола, описаного навколо трикутника, і кола, вписаного в трикутник; ·      властивості: серединного перпендикуляра до відрізка, бісектриси кута, дотичної до кола, діаметра і хорди кола, серединних перпендикулярів до сторін трикутника, бісектрис кутів трикутника, властивості дотичної до кола зображує та знаходить на малюнках: коло та його елементи; дотичну до кола; коло, вписане в трикутник; коло, описане навколо трикутника застосовує вивчені означення і властивості до розв’язування задач
6	Тема 5. Повторення і систематизація навчального матеріалу

8-й клас. ГЕОМЕТРІЯ

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
22	Тема 1. ЧОТИРИКУТНИКИ Чотирикутник, його елементи. Сума кутів чотирикутника. Паралелограм, його властивості й ознаки.                                              Прямокутник, ромб, квадрат та їх властивості. Трапеція Вписані та описані чотирикутники. Вписані та центральні кути Теорема Фалеса. Середня лінія трикутника, її властивості Середня лінія трапеції, її властивості	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює, що таке: чотирикутник; опуклий і неопуклий чотирикутник;                                         елементи чотирикутника формулює: ·      означення і властивості вказаних у змісті чотирикутників; центральних і вписаних кутів; вписаного і описаного чотирикутників; середньої лінії трикутника і трапеції; ·      ознаки паралелограма; вписаного і описаного чотирикутників; ·      теорему: Фалеса; про суму кутів чотирикутника класифікує чотирикутники зображує та знаходить на малюнках чотирикутники різних видів та їх елементи обґрунтовує належність чотирикутника до певного виду доводить: ·      властивості й ознаки паралелограма, властивості прямокутника, ромба, квадрата, середньої лінії трикутника і трапеції, вписаних та центральних кутів; ·      теорему: Фалеса; про суму кутів чотирикутника застосовує вивчені означення і властивості до розв’язування задач
10	Тема 2. ПОДІБНІСТЬ ТРИКУТНИКІВ Узагальнена теорема Фалеса Подібні трикутники Ознаки подібності трикутників	Учень/учениця: наводить приклади подібних трикутників пояснює зв’язок між рівністю і подібністю геометричних фігур формулює: ·      теорему: про медіани трикутника; про властивість бісектриси трикутника; ·      означення подібних трикутників; ·      ознаки подібності трикутників; ·      узагальнену теорему Фалеса; ·      властивості середніх пропорційних у прямокутному трикутнику зображує та знаходить на малюнках подібні трикутники обґрунтовує подібність трикутників доводить: теорему про середні пропорційні відрізки в прямокутному трикутнику застосовує вивчені означення й властивості до розв’язування задач
14	Тема 3. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПРЯМОКУТНИХ ТРИКУТНИКІВ Синус, косинус, тангенс гострого кута прямокутного трикутника Теорема Піфагора Перпендикуляр і похила, їх властивості Співвідношення між сторонами і кутами прямокутного трикутника Значення синуса, косинуса, тангенса деяких кутів Розв’язування прямокутних трикутників	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур та співвідношень, указаних у змісті пояснює: що таке похила та її проекція;що означає «розв’язати прямокутний трикутник» формулює: ·      властивості перпендикуляра і похилої; ·      означення синуса, косинуса, тангенса гострого кута прямокутного трикутника; ·      теорему Піфагора; ·      співвідношення між сторонами і кутами прямокутного трикутника знаходить на малюнках сторони прямокутного трикутника, відношення яких дорівнює синусу, косинусу, тангенсу вказаного гострого кута обчислює значення синуса, косинуса, тангенса для кутів 30°, 45°, 60° доводить теорему Піфагора розв’язує прямокутні трикутники застосовує вивчені означення й властивості до розв’язування задач
16	Тема 4. МНОГОКУТНИКИ. ПЛОЩІ МНОГОКУТНИКІВ Многокутник та його елементи Опуклі та неопуклі многокутники Сума кутів опуклого многокутника Многокутник, вписаний у коло, і многокутник, описаний навколо кола Поняття площі многокутника. Площі прямокутника, паралелограма, ромба, трикутника, трапеції	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює, що таке: многокутник та його елементи; опуклий і неопуклий многокутники; площа многокутника формулює: ·      означення: діагоналі многокутника; многокутника, вписаного у коло, многокутника, описаного навколо кола; ·      теорему: про суму кутів опуклого многокутника; про площу прямокутника, паралелограма, трикутника, трапеції записує та пояснює формули площі геометричних фігур, указаних у змісті зображує та знаходить на малюнках: многокутник і його елементи; многокутник, вписаний у коло; многокутник, описаний навколо кола обчислює площі многокутників доводить теорему про площу: паралелограма; ромба; трикутника; трапеції застосовує вивчені означення й властивості до розв’язування задач
8	Тема 5. Повторення і систематизація навчального матеріалу

9-й клас. ГЕОМЕТРІЯ

(70 год. I семестр — 32 год, 2 год на тиждень,

II семестр — 38 год, 2 год на тиждень)

К-ть год	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
14	Тема 1. метод КООРДИНАТ НА ПЛОЩИНІ Синус, косинус, тангенс кутів від 0° до 180° Тотожності: sin2α + cos2 α = 1; sin (180° – α) = sin α; cos (180° – α) = – cos α; sin (90° – α) = cos α; cos (90° – α) = sin α Координати середини відрізка Відстань між двома точками із заданими координатами Рівняння кола і прямої	Учень/учениця: наводить приклади співвідношень, указаних у змісті пояснює: ·      що таке: синус, косинус, тангенс кутів від 0° до 180°; рівняння фігури; ·      як можна задати на координатній площині: пряму; коло; ·      суть методу координат та етапи його застосування формулює теореми про: відстань між двома точками; координати середини відрізка записує та пояснює: ·      основні тотожності для sin α, cos α і tg α; ·      формули координат середини відрізка, відстані між двома точками; ·      рівняння кола, прямої зображує та знаходить на малюнках геометричну фігуру (пряму, коло) за її рівнянням у заданій системі координат будує систему координат у певному розміщенні відносно заданої фігури обчислює: ·      синус, косинус, тангенс кутів від 0° до 180°; ·      координати середини відрізка; ·      відстань між двома точками, заданих своїми координатами доводить теорему про: відстань між двома точками; координати середини відрізка застосовує вивчені формули й рівняння фігур до розв’язування задач
14	Тема 2. ВЕКТОРИ НА ПЛОЩИНІ Вектор. Модуль і напрям вектора. Рівність векторів. Координати вектора. Додавання і віднімання векторів. Множення вектора на число. Колінеарні вектори Скалярний добуток векторів	Учень/учениця: наводить приклади рівних, протилежних, колінеарних векторів пояснює: ·      що таке: вектор; модуль і напрям вектора; одиничний вектор; нуль-вектор; колінеарні вектори; протилежні вектори; координати вектора; сума і різниця векторів; добуток вектора на число; ·      як задати вектор; ·      як відкласти вектор від заданої точки; ·      за якими правилами знаходять: суму векторів; добуток вектора на число формулює: ·      означення: рівних векторів; скалярного добутку векторів; ·      властивості: дій над векторами; скалярного множення векторів зображує і знаходить на малюнках: вектор; вектор, рівний або протилежний даному, колінеарний із даним, у т. ч. за його координатами; вектор, що дорівнює сумі (різниці) векторів, добутку вектора на число обчислює: ·      координати вектора, суми (різниці) векторів, добутку вектора на число; ·      скалярний добуток векторів; ·      довжину вектора, кут між двома векторами обґрунтовує рівність, колінеарність, перпендикулярність векторів застосовує вивчені означення й властивості до розв’язування задач
14	Тема 3. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИКУТНИКІВ Теореми косинусів і синусів Розв’язування трикутників Формули для знаходження площі трикутника	Учень/учениця: пояснює: ·      що означає «розв’язати трикутник»; ·      основні алгоритми розв’язування трикутників формулює теорему: косинусів; синусів записує та пояснює формули площі трикутника (Герона; за двома сторонами і кутом між ними) зображує та знаходить на малюнках елементи трикутника, необхідні для обчислення його невідомих елементів обчислює: довжини відрізків та градусні міри кутів у трикутниках; площі трикутників розв’язує трикутники застосовує вивчені формули й властивості до розв’язування задач
8	Тема 4. Правильні многокутники. Довжина кола. Площа круга Правильний многокутник його види та властивості. Правильний многокутник, вписаний у коло та описаний навколо кола Довжина кола. Довжина дуги кола Площа круга та його частин	Учень/учениця: наводить приклади геометричних фігур, указаних у змісті пояснює, що таке: дуга кола; довжина кола; площа круга; правильний многокутник (трикутник, чотирикутник, шестикутник), вписаний у коло та описаний навколо кола формулює: ·      означення: правильного многокутника; кругового сектора; сегмента; ·      теорему: про відношення довжини кола до його діаметра; про площу круга записує та пояснює формулу: ·      радіуса кола за стороною вписаного в нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника); ·      радіуса кола за стороною описаного навколо нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника); ·      довжини кола і дуги кола; ·      площі круга, сектора, сегмента будує правильний трикутник, чотирикутник, шестикутник обчислює: ·      радіус кола за стороною вписаного в нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника) і навпаки; ·      радіус кола за стороною описаного навколо нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника) і навпаки; ·      довжини кола і дуги кола; ·      площі круга, сектора і сегмента доводить формулу: ·      радіуса кола за стороною вписаного в нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника); ·      радіуса кола за стороною описаного навколо нього правильного многокутника (трикутника, чотирикутника, шестикутника) застосовує вивчені означення, формули й властивості до розв’язування задач
12	Тема 5. ГЕОМЕТРИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ Переміщення (рух) та його властивості Симетрія відносно точки і прямої, поворот, паралельне перенесення Рівність фігур Перетворення подібності та його властивості Подібність фігур. Площі подібних фігур	Учень/учениця: наводить приклади: ·      фігур та їх образів при геометричних перетвореннях, указаних у змісті; ·      фігур, які мають центр симетрії, вісь симетрії; ·      рівних і подібних фігур пояснює, що таке: переміщення (рух); образ фігури при геометричному переміщенні; фігура, симетрична даній відносно точки (прямої); симетрія відносно точки (прямої); паралельне перенесення; поворот; рівність фігур; перетворення подібності; подібність фігур формулює: ·      означення: рівних фігур; подібних фігур; ·      властивості: переміщення; симетрії відносно точки (прямої); паралельного перенесення; повороту; перетворення подібності; ·      теорему про відношення площ подібних многокутників зображує і знаходить на малюнках фігури, в які переходять дані фігури при різних видах переміщень та перетворенні подібності обчислює довжини відрізків у подібних фігурах, площі подібних фігур обґрунтовує: симетричність двох фігур відносно точки (прямої); наявність у фігури центра (осі) симетрії; рівність фігур із застосуванням переміщень; подібність фігур доводить: ·      властивості: симетрії відносно точки (прямої); паралельного перенесення; повороту; перетворення подібності; ·      теорему про відношення площ подібних трикутників застосовує вивчені означення й властивості до розв’язування задач
8	Тема 6. Повторення і систематизація навчального матеріалу

Нормативна база

Закони України:

·                     "Про освіту"

·                     "Про загальну середню освіту"

Укази Президента України:

·                     Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні

·                     Про Державну премію України в галузі освіти

·                     Про Національну доктрину розвитку освіти

Акти Кабінету Міністрів України Накази Міністерств:

·                     від 5 квітня 1994 р. N 228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів"

·                     від 12 квітня 2000 р. N 646 "Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку"

·                     від 27 серпня 2010 р. N 777 "Про затвердження Положення про освітній округ "

·                     від 27 серпня 2010 р. N 778 "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад"

·                     від 14 червня 2000 р. N 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"

·                     від 8 серпня 2007 р. N 1019 "Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг "

·                     від 5 жовтня 2009 р. N 1121 "Про затвердження Положення про групу продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу "

·                     від 20 липня 2004 N 601 "Про затвердження Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 28 березня 2002 р. N 379 "Про затвердження Державної програми "Вчитель"

Накази Міністерства:

·                     Наказ Міністерства № 528 від 03.05.2012 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 р. за № 750/21063 "Про затвердження Змін до Положення про золоту медаль «За високі досягнення у навчанні» та срібну медаль «За досягнення у навчанні»"

·                     Наказ Міністерства № 921 від 17.08.2012 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2012 р. за № 1482/21794 "Про внесення зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128"

·                     Наказ Міністерства № 664 від 06.06.2012 "Про затвердження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня"

·                     від 30.08.2011 № 996 "Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти"

·                     від 22.11.2011 № 1343 " Про затвердження Критеріїв системи рейтингового оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 26.01.2011 № 58 "Про затвердження Концепції літературної освіти"

·                     від 20.02.2002 № 128 "Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальнихзакладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах"

·                     від 19.06.2003 № 389 "Про затвердження Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів)"

·                     від 02.06.2004 № 440 "Про затвердження Примірного положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітнього навчального закладу"

·                     від 16.08.2004 № 658 "Про внесення змін до Порядку державної атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів"

·                     від 23.08.2011 № 988 "Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс рукописів підручників для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 08.09.2011 № 1034 "Про заходи з реалізації Меморандуму про співробітництво з ПАТ «Київстар»"

·                     від 12.09.2011 № 1050 "Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 14.09.2011 № 1063 "Про проведення Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 09.12.2009 № 1114 "Про затвердження Примірного Положення про навчальний кабінет з основ здоров’я загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 23.11.2010 № 1116 "Про внесення змін до розділу VІ Положення про державну підсумковуатестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти"

·                     від 20.01.2010 № 20 "Про затвердження заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 р. №1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року»"

·                     від 21.01.2009 № 30 "Про документи для проведення ліцензування"

·                     від 01.06.2010 № 521 "Про затвердження Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах"

·                     від 07.04.2005 № 204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 06.10.2010 № 930 "Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників"

·                     від 23.08.2011 № 988 "Положення про Всеукраїнський конкурс рукописів підручників для учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів"

·                     від 13.04.2011 № 329 "Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти"

Листи Міністерства:

·                     № 1/9-231 від 02.04.2010 "Інформація про підсумки Всеукраїнського природничого інтерактивного конкурсу “КОЛОСОК-2009” таорганізацію конкурсу “КОЛОСОК-2010"

·                     № 1/9-750 від 22.10.2010 "Про проведення Міжнародного математичного конкурсу "Кенгуру" та Всеукраїнського фізичного конкурсу "Левеня" у 2011 році"

·                     № 1/9-455 від 09.06.2011 "Щодо проведення Всеукраїнської акції "Дай руку, першокласнику!"

№ 1/9-556 від 21.07.2011 "Щодо організації навчально-виховногопроцесу у 2011/2012 навчальному році"

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про загальну середню освіту

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 }

{ Додатково див. Закон

N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92

N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86

N 1344-IV  ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250

N 2285-IV  ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162

N 2505-IV  ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,

ст.267

N 3235-IV  ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,

ст.96

N  489-V   (  489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду

N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78

- зміни діють по 31 грудня 2008 року }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду

N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N  309-VI (  309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253

N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.545

N 3701-VI ( 3701-17 ) від 06.09.2011 }

     Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади

функціонування і розвитку системи загальної середньої  освіти,  що

сприяє  вільному  розвитку  людської особистості,  формує цінності

правового демократичного суспільства в Україні.

                   Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Законодавство України про загальну середню освіту

     Законодавство України про загальну середню  освіту  базується

на  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  і складається з Закону

України  "Про  освіту"  (   1060-12   ),   цього   Закону,   інших

нормативно-правових актів та міжнародних договорів України,  згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 2. Основні завдання законодавства України про загальну

               середню освіту

      Основними завданнями   законодавства   України  про  загальну

середню освіту є:

     забезпечення права громадян на  доступність  і  безоплатність

здобуття повної загальної середньої освіти;

     забезпечення необхідних   умов   функціонування   і  розвитку

загальної середньої освіти;

     забезпечення нормативно-правової  бази  щодо   обов'язковості

повної загальної середньої освіти;

     визначення структури та змісту загальної середньої освіти;

     визначення органів управління  системою  загальної  середньої

освіти та їх повноважень;

     визначення прав  та  обов'язків учасників навчально-виховного

процесу,  встановлення відповідальності за порушення законодавства

про загальну середню освіту.

     Стаття 3. Загальна середня освіта

     Загальна середня  освіта  - цілеспрямований процес оволодіння

систематизованими  знаннями  про  природу,  людину,   суспільство,

культуру   та   виробництво  засобами  пізнавальної  і  практичної

діяльності,  результатом якого  є  інтелектуальний,  соціальний  і

фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і

трудової діяльності.

     Загальна середня освіта  є  обов'язковою  основною  складовою

безперервної освіти.

     Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного

 розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються

 на    загальнолюдських    цінностях   та   принципах   науковості,

 полікультурності,  світського   характеру   освіти,   системності,

 інтегративності,   єдності   навчання   і  виховання,  на  засадах

 гуманізму,  демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між

 націями  і  народами  в  інтересах  людини,  родини,  суспільства,

 держави.

     Стаття 4. Система загальної середньої освіти

     Систему загальної середньої освіти становлять:

     загальноосвітні навчальні   заклади   всіх   типів   і   форм

власності,  у  тому числі для громадян,  які потребують соціальної

допомоги   та   соціальної    реабілітації,    навчально-виробничі

комбінати,  позашкільні  заклади,  науково-методичні  установи  та

органи управління системою загальної  середньої  освіти,  а  також

професійно-технічні   та   вищі   навчальні  заклади  I-II  рівнів

акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

     Стаття 5. Завдання загальної середньої освіти

     Завданнями загальної середньої освіти є:

     виховання громадянина України;

     формування особистості  учня   (вихованця),   розвиток   його

здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

     виконання вимог   Державного  стандарту  загальної  середньої

освіти,  підготовка  учнів  (вихованців)  до  подальшої  освіти  і

трудової діяльності;

     виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України,

державних символів України,  прав і свобод людини  і  громадянина,

почуття  власної гідності,  відповідальності перед законом за свої

дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

     реалізація права  учнів  (вихованців)  на  вільне  формування

політичних і світоглядних переконань;

     виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних

традицій  і  звичаїв,  державної  та  рідної  мови,   національних

цінностей Українського народу та інших народів і націй;

     виховання свідомого  ставлення  до свого здоров'я та здоров'я

інших  громадян  як  найвищої  соціальної   цінності,   формування

гігієнічних навичок і засад здорового способу життя,  збереження і

зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

     Стаття 6. Здобуття повної загальної середньої освіти

     1. Громадянам України  незалежно  від  раси,  кольору  шкіри,

політичних,  релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та

соціального походження,  майнового стану, місця проживання, мовних

або   інших   ознак  забезпечується  доступність  і  безоплатність

здобуття  повної  загальної  середньої  освіти   у   державних   і

комунальних навчальних закладах.

     2. Громадяни України мають право на здобуття повної загальної

середньої освіти у приватних навчальних закладах.

     3. Здобуття повної загальної середньої  освіти  у  навчальних

закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має

відповідати  вимогам  Державного  стандарту  загальної   середньої

освіти.

     4. Іноземці  та  особи  без  громадянства,  які перебувають в

Україні на законних підставах,  здобувають повну загальну  середню

освіту у порядку, встановленому для громадян України.

     5. Відповідальність  за  здобуття  повної загальної середньої

освіти дітьми покладається на їх батьків,  а дітьми,  позбавленими

батьківського  піклування,  -  на  осіб,  які  їх  замінюють,  або

навчальні заклади, де вони виховуються.

     Стаття 7. Мова (мови) навчання і виховання у загальноосвітніх

               навчальних закладах

     Мова (мови)   навчання   і   виховання   у   загальноосвітніх

навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України

і Закону України "Про мови в Українській РСР" ( 8312-11 ).

     Розділ II. ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ТА ІНШІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

                  СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

     Стаття 8. Загальноосвітній навчальний заклад

     1. Загальноосвітній навчальний заклад - навчальний заклад, що

забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

     Загальноосвітній навчальний заклад,  заснований на  приватній

формі  власності,  здійснює свою діяльність за наявності ліцензії,

виданої в установленому законодавством України порядку.

     2. Загальноосвітній   навчальний    заклад,    що    здійснює

інноваційну   діяльність,  може  мати  статус  експериментального.

Статус експериментального не змінює підпорядкування,  тип і  форму

власності  загальноосвітнього  навчального закладу.  Положення про

експериментальний     загальноосвітній      навчальний      заклад

затверджується Міністерством освіти України.

     Стаття 9.  Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів

                системи загальної середньої освіти

     1.   Відповідно  до  освітнього  рівня,  який  забезпечується

загальноосвітнім навчальним закладом (I ступінь - початкова школа,

що забезпечує початкову загальну  освіту,  II  ступінь  -  основна

школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, III ступінь -

старша школа,  що забезпечує повну  загальну  середню  освіту,  як

правило,  з  профільним  спрямуванням  навчання),  та особливостей

учнівського  контингенту  існують  різні   типи   загальноосвітніх

навчальних   закладів.  Школи  кожного  з  трьох  ступенів  можуть

функціонувати разом або самостійно.

     До загальноосвітніх навчальних закладів належать:

     школа I-III ступенів;

     спеціалізована школа  (школа-інтернат)   I-III   ступенів   з

поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

     гімназія (гімназія-інтернат)   -   навчальний  заклад  II-III

ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів  відповідно  до

профілю;

     колегіум (колегіум-інтернат)   -   навчальний  заклад  II-III

ступенів філологічно-філософського та (або)  культурно-естетичного

профілю;

     ліцей (ліцей-інтернат)  -  навчальний  заклад  III  ступеня з

профільним навчанням та допрофесійною підготовкою  (може  надавати

освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу);

     школа-інтернат I-III ступенів - навчальний заклад з частковим

або повним утриманням за рахунок  держави  дітей,  які  потребують

соціальної допомоги;

     спеціальна школа (школа-інтернат) I-III ступенів - навчальний

заклад для дітей,  які  потребують  корекції  фізичного  та  (або)

розумового розвитку;

     санаторна школа  (школа-інтернат) I-III ступенів - навчальний

заклад з відповідним профілем для дітей,  які потребують тривалого

лікування;

     школа соціальної  реабілітації - навчальний заклад для дітей,

які потребують особливих умов виховання  (створюється  окремо  для

хлопців і дівчат);

     вечірня (змінна)  школа  II-III  ступенів - навчальний заклад

для громадян,  які не мають можливості навчатися у школах з денною

формою навчання;

     навчально-реабілітаційний центр - навчальний заклад для дітей

з особливими освітніми  потребами,  зумовленими  складними  вадами

розвитку.

{  Частина  перша статті 9 в редакції Закону N 2442-VI ( 2442-17 )

від 06.07.2010 }

     2. Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:

     позашкільний навчально-виховний  заклад  -  навчальний заклад

для виховання дітей та задоволення їх потреб у  додатковій  освіті

за   інтересами   (науковими,   технічними,  художньо-естетичними,

спортивними тощо);

     міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад

для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів

у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

     професійно-технічний навчальний заклад  -  навчальний  заклад

для  забезпечення  потреб громадян у професійно-технічній і повній

загальній середній освіті;

     вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації -  навчальний

заклад      для      задоволення      потреб      громадян      за

освітньо-кваліфікаційними   рівнями   молодшого   спеціаліста    і

бакалавра  з  одночасним  завершенням  здобуття  повної  загальної

середньої освіти.

     3.  Загальноосвітні  навчальні  заклади  можуть  створювати у

своєму  складі  класи  (групи) з вечірньою (заочною), дистанційною

формою  навчання,  класи  (групи)  з поглибленим вивченням окремих

предметів,  спеціальні  та  інклюзивні  класи для навчання дітей з

особливими  освітніми  потребами.  {  Абзац перший частини третьої

статті  9  із  змінами,  внесеними  згідно із  Законом  N  2442-VI

( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     Загальноосвітні навчальні     заклади      незалежно      від

підпорядкування,  типів  і  форм  власності  можуть  мати у своєму

складі  інтернати  з  частковим  або   повним   утриманням   учнів

(вихованців) за рахунок власника.

     Загальноосвітні навчальні     заклади    можуть    створювати

навчально-виховні комплекси у складі  навчальних  закладів  різних

типів   і  рівнів  акредитації  для  задоволення  допрофесійних  і

професійних запитів громадян, а також навчально-виховні об'єднання

з   дошкільними   та   позашкільними   навчальними  закладами  для

задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб.

     Загальноосвітні навчальні    заклади     для     задоволення

допрофесійних,  професійних  запитів  та культурно-освітніх потреб

громадян можуть входити до складу освітніх округів,  спілок, інших

об'єднань,  у  тому  числі  за  участі навчальних закладів системи

дошкільної, загальної           середньої,           позашкільної,

професійно-технічної   та  вищої  освіти  різних  типів  і  рівнів

акредитації,  закладів  культури,  фізичної  культури  та  спорту,

підприємств  і  громадських  організацій.  Положення  про освітній

округ затверджується  Кабінетом  Міністрів України ( 777-2010-п ).

{  Частину  третю  статті  9 доповнено абзацом четвертим згідно із

Законом N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     4. Перелік      спеціальних       загальноосвітніх       шкіл

(шкіл-інтернатів)  визначається  Міністерством  освіти  України за

погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

     5. Положення   про    загальноосвітні    навчальні    заклади

(  964-2000-п,  778-2010-п  )  затверджуються  Кабінетом Міністрів

України.

     Загальноосвітній навчальний  заклад  на  основі Положення про

загальноосвітні   навчальні   заклади   розробляє   статут,   який

затверджується    власником    (для   державних   та   комунальних

загальноосвітніх  навчальних  закладів   -   відповідним   органом

управління  освітою)  та  реєструється місцевим органом виконавчої

влади або органом місцевого самоврядування.

     Стаття 10. Статус загальноосвітнього навчального закладу

     1. Загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою.  За

своїми  організаційно-правовими  формами загальноосвітні навчальні

заклади можуть  бути  державної,  комунальної  та  приватної  форм

власності.

     2. Статус  державного має загальноосвітній навчальний заклад,

заснований на державній формі власності.

     3. Статус  комунального   має   загальноосвітній   навчальний

заклад, заснований на комунальній формі власності.

     4. Статус  приватного має загальноосвітній навчальний заклад,

заснований на приватній формі власності.

     Стаття 11. Створення, реорганізація та ліквідація

                загальноосвітнього навчального закладу

     1. Державні  та  комунальні загальноосвітні навчальні заклади

створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої

влади   або   органами   місцевого  самоврядування  з  урахуванням

соціально-економічних,  національних,  культурно-освітніх і мовних

потреб   за  наявності  необхідної  кількості  учнів  (вихованців)

відповідно  до  встановлених  нормативів  наповнюваності   класів,

необхідної   матеріально-технічної   та  науково-методичної  бази,

педагогічних кадрів у порядку,  встановленому Кабінетом  Міністрів

України.

     2. Рішення   про   створення   комунальних   загальноосвітніх

навчальних  закладів  для   дітей-сиріт   і   дітей,   позбавлених

батьківського   піклування,   спеціальних   загальноосвітніх  шкіл

(шкіл-інтернатів) для дітей,  які потребують корекції фізичного та

(або) розумового розвитку,  приймаються Радою міністрів Автономної

Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими

державними  адміністраціями  за погодженням з Міністерством освіти

України.

     3. Рішення  про  створення  гімназій,   ліцеїв,   колегіумів,

спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів),  заснованих на комунальній

формі  власності,  приймаються  за  поданням  відповідних  органів

управління  освітою  Радою  міністрів  Автономної Республіки Крим,

обласними,  Київською  та  Севастопольською  міськими   державними

адміністраціями.

     4. Рішення   про   створення  загальноосвітнього  навчального

закладу,  заснованого на приватній  формі  власності,  приймається

засновником  (власником)  у порядку,  встановленому законодавством

України.

     5. Рішення про створення  шкіл  соціальної  реабілітації,  їх

підпорядкованість  і  джерела  фінансування  приймається Кабінетом

Міністрів України за поданням Міністерства освіти України.

     6. Реорганізація  і  ліквідація  загальноосвітніх  навчальних

закладів   проводяться  у  порядку,  встановленому  законодавством

України.

     Реорганізація і   ліквідація   загальноосвітніх    навчальних

закладів  у сільській місцевості,  заснованих на комунальній формі

власності, допускаються лише за згодою територіальних громад.

     Розділ III.  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У

                    ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

     Стаття 12. Термін навчання

     1. Термін навчання для здобуття  повної  загальної  середньої

освіти  у  загальноосвітніх  навчальних  закладах  I-III  ступенів

становить  11  років:  {  Абзац перший частини першої статті 12 із

змінами,  внесеними  згідно із  Законом  N 2442-VI ( 2442-17 ) від

06.07.2010 }

     у загальноосвітніх навчальних закладах I ступеня - 4 роки;

     у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня - 5 років;

     у  загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня - 2 роки.

{  Абзац  четвертий частини першої статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     2. Термін навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для

дітей,  які  потребують  корекції  фізичного  та  (або) розумового

розвитку   (  585-2003-п  ),  встановлюється  Кабінетом  Міністрів

України.

     3. У професійно-технічних та вищих навчальних  закладах  I-II

рівнів  акредитації  термін  здобуття  повної  загальної середньої

освіти встановлюється Міністерством освіти України.

     Стаття 13. Форми навчання

     Навчально-виховний процес   у   загальноосвітніх   навчальних

закладах   здійснюється  за  груповою  та  індивідуальною  формами

навчання,  положення  про  які  затверджує   Міністерство   освіти

України.

     Бажаючим надається право і створюються умови для прискореного

закінчення школи, складання іспитів екстерном.

     Стаття 14. Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних

                закладів

     1. Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів

не повинна перевищувати 30 учнів.

     2. У загальноосвітніх  навчальних  закладах,  розташованих  у

селах,    селищах,   кількість   учнів   у   класах   визначається

демографічною ситуацією,  але повинна  становити  не  менше  п'яти

осіб.  При  меншій  кількості учнів у класі заняття проводяться за

індивідуальною формою навчання.

     3. Порядок  поділу  класів  на  групи  при  вивченні  окремих

предметів   встановлюється   Міністерством   освіти   України   за

погодженням з Міністерством фінансів України.

     4. Для спеціальних  загальноосвітніх  шкіл  (шкіл-інтернатів)

кількість  учнів у класі визначається Міністерством освіти України

за  погодженням  із  Міністерством  охорони  здоров'я  України   і

Міністерством фінансів України.

     5. Кількість  учнів у групах продовженого дня та вихованців у

групах   загальноосвітніх   навчальних   закладів    усіх    типів

визначається   Міністерством   освіти  України  за  погодженням  з

Міністерством фінансів України.

     Стаття 15. Навчальні плани та навантаження учнів

     1. Базовий  навчальний   план   загальноосвітніх   навчальних

закладів  (далі  -  Базовий навчальний план) визначає структуру та

зміст загальної середньої освіти через  інваріантну  і  варіативну

складові,  які  встановлюють  погодинне та змістове співвідношення

між освітніми галузями (циклами  навчальних  предметів),  гранично

допустиме  навчальне навантаження учнів та загальнорічну кількість

навчальних годин.  Інваріантна складова змісту загальної середньої

освіти формується на державному рівні,  є єдиною для всіх закладів

загальної середньої  освіти,  визначається  через  освітні  галузі

Базового  навчального плану.  Варіативна складова змісту загальної

середньої освіти формується загальноосвітнім навчальним закладом з

урахуванням   особливостей   регіону  та  індивідуальних  освітніх

запитів  учнів   (вихованців).   Базовий   навчальний   план   для

загальноосвітніх     навчальних     закладів     незалежно     від

підпорядкування,  типів і форм власності затверджується  Кабінетом

Міністрів України.

     2. На  основі  Базового навчального плану Міністерство освіти

України затверджує типові  навчальні  плани  для  загальноосвітніх

навчальних  закладів  незалежно від підпорядкування,  типів і форм

власності. У типових навчальних планах освітні галузі реалізуються

в   навчальні   предмети  та  курси  інваріантної  та  варіативної

складових змісту загальної середньої освіти.

     Типові навчальні   плани   встановлюють   сумарне    гранично

допустиме  навчальне  навантаження  учнів.  { Абзац другий частини

другої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2442-VI

( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     { Абзац третій частини другої статті 15 виключено на підставі

Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     {  Абзац  четвертий  частини  другої  статті  15 виключено на

підставі Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     { Абзац п'ятий частини другої статті 15 виключено на підставі

Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     { Абзац шостий частини другої статті 15 виключено на підставі

Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     { Абзац сьомий частини другої статті 15 виключено на підставі

Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     {  Абзац  восьмий  частини  другої  статті  15  виключено  на

підставі Закону N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     3. На  основі  типових  навчальних  планів   загальноосвітнім

навчальним   закладом   складається   робочий  навчальний  план  з

конкретизацією  варіативної  складової   і   визначенням   профілю

навчання.

     Робочі навчальні     плани     державних     і    комунальних

загальноосвітніх навчальних  закладів  затверджуються  відповідним

органом  управління  освітою.  Робочі  навчальні  плани  приватних

загальноосвітніх навчальних закладів погоджуються  з  відповідними

органами управління освітою.

     Робочі навчальні    плани    професійно-технічних   і   вищих

навчальних закладів I-II рівнів акредитації,  в  частині  здобуття

повної загальної середньої освіти, розробляються на основі типових

навчальних планів  для  загальноосвітніх  навчальних  закладів  та

погоджуються з Міністерством освіти України.

     Експериментальні робочі   навчальні   плани   складаються,  з

урахуванням   типових   навчальних    планів,    загальноосвітніми

навчальними закладами, що мають статус експериментальних.

     Запровадження експериментальних  робочих  навчальних  планів,

нових освітніх програм,  педагогічних новацій і технологій можливе

лише за рішенням Міністерства освіти України.

     Стаття 16.  Навчальний рік та режим роботи загальноосвітнього

                 навчального закладу

     1. Навчальний  рік  у  загальноосвітніх  навчальних  закладах

незалежно    від   підпорядкування,   типів   і   форм   власності

розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не  пізніше

1 липня наступного року.

     {  Частину  другу  статті  16  виключено  на  підставі Закону

N 2442-VI ( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     3. Структура   навчального  року  (за  чвертями,  півріччями,

семестрами)  та  тривалість   навчального   тижня   встановлюються

загальноосвітнім  навчальним закладом у межах часу,  передбаченого

робочим навчальним планом,  за погодженням з  відповідним  органом

управління освітою.

     4. Режим   роботи   загальноосвітнього   навчального  закладу

визначається  ним  на  основі  нормативно-правових  актів  та   за

погодженням       з       відповідним       органом      державної

санітарно-епідеміологічної служби.

     5. Тривалість уроків у загальноосвітніх  навчальних  закладах

становить:  у  перших  класах  -  35 хвилин,  у других - четвертих

класах  -  40  хвилин,  у п'ятих - одинадцятих класах - 45 хвилин.

Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними

органами    управління    освітою    та     органами     державної

санітарно-епідеміологічної  служби.  { Абзац перший частини п'ятої

статті  16  із  змінами,  внесеними  згідно із  Законом  N 2442-VI

( 2442-17 ) від 06.07.2010 }

     Різниця в  часі  навчальних  годин  перших - четвертих класів

обов'язково обліковується і компенсується проведенням  додаткових,

індивідуальних занять та консультацій з учнями.

     6. Тривалість  канікул у загальноосвітніх навчальних закладах

протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

     Стаття 17.  Виховний процес у загальноосвітніх навчальних

                 закладах

     1. Виховання учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних

закладах  здійснюється   в   процесі   урочної,   позаурочної   та

позашкільної роботи з ними.

     Цілі виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах

визначаються  на  основі  принципів,  закладених   у   Конституції

України, законах та інших нормативно-правових актах України.

     2. У   загальноосвітніх  навчальних  закладах  забороняється

утворення і діяльність організаційних структур політичних партій,

а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.

     3. Примусове  залучення  учнів  (вихованців) загальноосвітніх

навчальних закладів до  вступу  в  будь-які  об'єднання  громадян,

релігійні організації і воєнізовані формування забороняється.

     Стаття 18. Зарахування учнів

     1. Місцеві  органи  виконавчої  влади  або  органи  місцевого

самоврядування  закріплюють   за   загальноосвітніми   навчальними

закладами   відповідні   території  обслуговування  і  до  початку

навчального року обліковують учнів, які мають їх відвідувати.

     2. Зарахування  учнів   до   загальноосвітнього   навчального

закладу  проводиться  наказом директора,  що видається на підставі

заяви,  за  наявності  медичної  довідки  встановленого  зразка  і

відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).

     3. Зарахування   учнів   до   гімназій,  ліцеїв,  колегіумів,

спеціалізованих  шкіл  (шкіл-інтернатів)  проводиться  у  порядку,

встановленому Міністерством освіти України.

     4. Зарахування  учнів  до  загальноосвітньої санаторної школи

(школи-інтернату)   проводиться    у    порядку,     встановленому

Міністерством  освіти  України  та  Міністерством охорони здоров'я

України.

     5. Направлення  учнів   (вихованців)   до   шкіл   соціальної

реабілітації   та  дострокове  звільнення  їх  із  цих  навчальних

закладів здійснюються за рішенням суду.

     6. Зарахування та добір  дітей  для  навчання  у  спеціальних

загальноосвітніх  школах  (школах-інтернатах),  їх  переведення  з

одного типу таких навчальних закладів  до  іншого  проводиться  за

висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у

порядку, встановленому Міністерством освіти України.

     7.  Забороняється перевіряти рівень знань під час зарахування

дітей  до  загальноосвітнього навчального закладу,  крім гімназій,

ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів).

{  Статтю  18  доповнено  частиною  7 на підставі Закону N 3701-VI

( 3701-17 ) від 06.09.2011 }

     Розділ IV.  УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В

                  ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

     Стаття 19. Учасники навчально-виховного процесу

     Учасниками навчально-виховного   процесу  в  загальноосвітніх

навчальних закладах є:

     учні (вихованці);

     керівники;

     педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі;

     інші спеціалісти;

     батьки або особи, які їх замінюють.

     Стаття 20. Учень (вихованець)

     1. Учень (вихованець) - особа, яка навчається і виховується в

одному із загальноосвітніх навчальних закладів.  Зарахування учнів

до загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється,  як правило,

з 6 років.

     2. Статус учнів (вихованців) як учасників навчально-виховного

процесу  у  загальноосвітніх  навчальних  закладах,  їх  права  та

обов'язки  визначаються цим Законом та іншими нормативно-правовими

актами.

     Стаття 21. Соціальний захист учнів (вихованців)

     1. Учням (вихованцям)  загальноосвітніх  навчальних  закладів

може  подаватися  додатково  соціальна  і  матеріальна допомога за

рахунок коштів центральних органів виконавчої  влади  та  місцевих

бюджетів,  коштів  юридичних  і фізичних осіб України та громадян,

які   проживають   за   її   межами,   а   також   коштів    фонду

загальнообов'язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

     Учні (вихованці)    загальноосвітніх    навчальних   закладів

незалежно від підпорядкування,  типів і форм власності мають право

на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом

у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Учні (вихованці)  загальноосвітніх  навчальних   закладів   у

сільській  місцевості забезпечуються транспортом до місця навчання

і додому безоплатно.

     2. Діти  з  вадами  слуху,  зору,   опорно-рухового   апарату

забезпечуються   засобами   індивідуальної   корекції  в  порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

     3. Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з  числа  дітей-сиріт

та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  перебувають на

повному державному  утриманні.  Діти-сироти  та  діти,  позбавлені

батьківського піклування,  які навчаються в інших загальноосвітніх

навчальних закладах,  забезпечуються харчуванням, одягом та іншими

послугами  у  порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України.

Утримання вихованців,  які потребують корекції фізичного та  (або)

розумового   розвитку,   у   спеціальних  загальноосвітніх  школах

(школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

     4. Діти-сироти,  діти,  позбавлені батьківського  піклування,

діти,  які  потребують  корекції  фізичного  та  (або)  розумового

розвитку,  працевлаштовуються або продовжують  навчання  згідно  з

одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

     Стаття 22. Охорона та зміцнення здоров'я учнів (вихованців)

     1. Загальноосвітній  навчальний заклад забезпечує безпечні та

нешкідливі умови  навчання,  режим  роботи,  умови  для  фізичного

розвитку  та  зміцнення  здоров'я,  формує  гігієнічні  навички та

засади здорового способу життя учнів (вихованців).

     2. Учні  (вихованці)  загальноосвітніх  навчальних   закладів

незалежно    від   підпорядкування,   типів   і   форм   власності

забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними

працівниками,  які  входять  до штату цих закладів або відповідних

закладів   охорони   здоров'я,   у   порядку   (   1318-2009-п  ),

встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Заклади охорони  здоров'я разом з органами управління освітою

та органами  охорони  здоров'я  щорічно  забезпечують  безоплатний

медичний  огляд  учнів  (вихованців),  моніторинг і корекцію стану

здоров'я,    проведення    лікувально-профілактичних   заходів   у

загальноосвітніх     навчальних     закладах     незалежно     від

підпорядкування,  типів  і  форм власності. ( Частина друга абзацу

другого  статті  22  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N

1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )

     3. Відповідальність    за    організацію   харчування   учнів

(вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно  від

підпорядкування,  типів  і  форм  власності додержання в них вимог

санітарно-гігієнічних  і  санітарно-протиепідемічних правил і норм

покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних

закладів.   Норми   та   порядок   організації   харчування  учнів

(вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах встановлюються

Кабінетом Міністрів України. ( Частина третя статті 22 із змінами,

внесеними   згідно   із   Законом  N  1642-III  (  1642-14  )  від

06.04.2000 )

     4. Контроль  за  охороною здоров'я та якістю харчування учнів

(вихованців) покладається на органи охорони здоров'я.

     Стаття 23. Заохочення учнів (вихованців)

     Для учнів (вихованців) встановлюються різні  види  морального

стимулювання     та    матеріального    заохочення,    передбачені

Міністерством освіти України,  іншими органами виконавчої влади та

органами  місцевого  самоврядування,  статутом  загальноосвітнього

навчального закладу.

     Стаття 24. Педагогічні працівники

     1. Педагогічним працівником повинна  бути  особа  з  високими

моральними   якостями,  яка  має  відповідну  педагогічну  освіту,

належний  рівень  професійної  підготовки,  здійснює   педагогічну

діяльність,  забезпечує  результативність  та якість своєї роботи,

фізичний та  психічний  стан  здоров'я  якої  дозволяє  виконувати

професійні  обов'язки  в  навчальних  закладах  системи  загальної

середньої освіти.  Перелік посад педагогічних працівників  системи

загальної  середньої  освіти  встановлюється  Кабінетом  Міністрів

України.

     2. Посаду керівника  загальноосвітнього  навчального  закладу

незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може займати

особа,  яка є громадянином України, має вищу педагогічну освіту на

рівні спеціаліста або магістра,  стаж педагогічної роботи не менше

трьох років,  успішно пройшла атестацію керівних кадрів  освіти  у

порядку, встановленому Міністерством освіти України.

     Стаття 25. Педагогічне навантаження

     1. Педагогічне    навантаження   вчителя   загальноосвітнього

навчального закладу незалежно від підпорядкування,  типу  і  форми

власності  -  час,  призначений для здійснення навчально-виховного

процесу.

     ( Дію  абзацу  другого  частини  першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

( Дію абзацу другого частини першої статті 25 зупинено на 2003 рік

згідно  із  Законом  N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  другого  частини  першої  статті  25  зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

Педагогічне  навантаження  вчителя  включає  18  навчальних  годин

протягом  навчального тижня, що становлять тарифну ставку, а також

інші  види  педагогічної  діяльності  в  такому  співвідношенні до

тарифної ставки:

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   другим   частини   першої   статті   25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  другим частини першої статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  другим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     (  Дію  абзацу  третього частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

(  Дію  абзацу  третього частини першої статті 25 зупинено на 2003

рік  згідно  із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  третього  частини  першої  статті  25 зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001 ) класне

керівництво - 20-25 відсотків;

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   третім   частини   першої   статті   25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом третім частини першої  статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  третім частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     (  Дію абзацу четвертого частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

(  Дію абзацу четвертого частини першої статті 25 зупинено на 2003

рік  згідно  із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  четвертого  частини  першої статті 25 зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

перевірка зошитів - 10-20 відсотків;

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   четвертим   частини  першої  статті  25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом четвертим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом четвертим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах

і   порядку,  визначених  Кабінетом  Міністрів  України,  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2004 рік згідно із  Законом  N 1344-IV

( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

     (  Дію  абзацу  п'ятого  частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

( Дію абзацу п'ятого частини першої статті 25 зупинено на 2003 рік

згідно  із  Законом  N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  п'ятого  частини  першої  статті  25  зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

завідування:

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   п'ятим   частини   першої   статті   25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  п'ятим частини першої статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  п'ятим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     (  Дію  абзацу  шостого  частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

( Дію абзацу шостого частини першої статті 25 зупинено на 2003 рік

згідно  із  Законом  N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  шостого  частини  першої  статті  25  зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

майстернями - 15-20 відсотків;

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   шостим   частини   першої   статті   25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  шостим частини першої статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  шостим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     (  Дію  абзацу  сьомого  частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

( Дію абзацу сьомого частини першої статті 25 зупинено на 2003 рік

згідно  із  Законом  N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  сьомого  частини  першої  статті  25  зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

навчальними кабінетами - 10-15 відсотків;

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   сьомим   частини   першої   статті   25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  сьомим частини першої статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом  сьомим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     (  Дію  абзацу  восьмого частини першої статті 25 зупинено на

2004  рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

(  Дію  абзацу  восьмого частини першої статті 25 зупинено на 2003

рік  згідно  із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 ) ( Дію

абзацу  восьмого  частини  першої  статті  25 зупинено на 2002 рік

згідно  із  Законом  N  2905-III  (  2905-14  )  від  20.12.2001 )

навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків.

(  Установити,  що  у  2001  році  положення  і норми, передбачені

абзацом   восьмим   частини   першої   статті  25  реалізуються  в

розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на  2001  рік згідно із Законом N 2120-III

( 2120-14 ) від 07.12.2000 )

(  Установити,  що  у  2002  році  положення  і норми, передбачені

абзацом восьмим частини першої статті 25 реалізуються  в  розмірах

і   порядку,   визначених  Кабінетом  Міністрів  України  в  межах

видатків,  врахованих  у розрахунках до Державного бюджету України

та  місцевих  бюджетів  на 2002 рік згідно із  Законом  N 2905-III

( 2905-14 ) від 20.12.2001 )

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

абзацом восьмим частини першої статті 25 реалізуються в розмірах і

порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

Розміри та   порядок   встановлення   доплат   за  інші  види

педагогічної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

     Педагогічне навантаження    вихователя     загальноосвітнього

навчального     закладу    становить    30    годин,    вихователя

загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату) -  25  годин

на тиждень, що становить тарифну ставку.

     Розміри тарифних   ставок   інших   педагогічних  працівників

загальноосвітніх  навчальних  закладів  встановлюються   Кабінетом

Міністрів України.

     Розподіл педагогічного   навантаження   у  загальноосвітньому

навчальному закладі здійснюється його керівником і  затверджується

відповідним органом управління освітою.

     2. Педагогічне    навантаження   вчителя   загальноосвітнього

навчального закладу незалежно від підпорядкування,  типу  і  форми

власності  обсягом  менше  тарифної ставки,  передбаченої частиною

першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою.

     Перерозподіл педагогічного навантаження протягом  навчального

року   допускається   у  разі  зміни  кількості  годин  з  окремих

предметів,  що передбачається робочим навчальним  планом,  або  за

письмовою    згодою   педагогічного   працівника   з   додержанням

законодавства України про працю.

     Стаття 26. Трудові відносини в системі загальної середньої

                освіти

     1. Трудові  відносини  в  системі  загальної середньої освіти

регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про

освіту" (  1060-12  ),  цим Законом та іншими нормативно-правовими

актами.

     2. Призначення на посаду та  звільнення  з  посади  керівника

державного  та комунального загальноосвітнього навчального закладу

здійснює відповідний  орган  управління  освітою.  Призначення  на

посаду  та  звільнення  з  посади  заступників  керівника та інших

педагогічних    працівників     державного     та     комунального

загально-освітнього  навчального  закладу здійснюється відповідним

органом    управління    освітою     за     поданням     керівника

загальноосвітнього  навчального закладу.  Призначення на посаду та

звільнення з посади інших працівників державного  та  комунального

загальноосвітнього  навчального  закладу  здійснює  його керівник.

Призначення  на  посаду  та  звільнення  з  посади   керівника   і

заступників  керівника  приватного  загальноосвітнього навчального

закладу здійснює його власник за погодженням з відповідним органом

управління  освітою.  Призначення на посаду та звільнення з посади

педагогічних та інших  працівників  приватного  загальноосвітнього

навчального закладу здійснює його власник.

     3. Відволікання   педагогічних   працівників   від  виконання

професійних   обов'язків   на  виконання  робіт,  не  передбачених

трудовим   договором,   без   згоди  педагогічного  працівника  не

допускається.   Відмова  педагогічного  працівника  від  виконання

робіт,  не передбачених трудовим договором, не може бути підставою

для   його   звільнення  з  посади,  крім  випадків,  встановлених

законодавством.

     4. Педагогічному  працівнику  -  призовнику,  який  має  вищу

педагогічну    освіту   і   основним   місцем   роботи   якого   є

загальноосвітній  навчальний  заклад,  надається  відстрочка   від

призову на строкову військову службу на весь період його роботи за

спеціальністю.

     Стаття 27. Атестація педагогічних працівників

     1. Атестація   педагогічних   працівників    загальноосвітніх

навчальних  закладів  незалежно від підпорядкування,  типів і форм

власності є обов'язковою і здійснюється,  як правило,  один раз на

п'ять   років  відповідно  до  Типового  положення  про  атестацію

педагогічних працівників ( z0176-93 ), затвердженого Міністерством

освіти України.

     2. За   результатами   атестації   педагогічних   працівників

загальноосвітніх навчальних  закладів  визначається  відповідність

педагогічного    працівника    займаній    посаді,    присвоюється

кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії,

спеціаліст  першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може

бути    присвоєно    педагогічне    звання    (старший    учитель,

учитель-методист,                             вихователь-методист,

педагог-організатор-методист тощо).  Положення про  кваліфікаційні

категорії   та  педагогічні  звання  затверджуються  Міністерством

освіти України.

     Стаття 28. Права та обов'язки педагогічних працівників

                системи загальної середньої освіти

     Права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної

середньої освіти визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ),

Законом України "Про освіту",  Кодексом законів про працю  України

( 322-08 ), цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх

                замінюють

     1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

     вибирати навчальні    заклади    та    форми   навчання   для

неповнолітніх дітей;

     приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності

загальноосвітнього навчального закладу;

     обирати і    бути    обраними    до    органів   громадського

самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

     звертатися до відповідних органів управління освітою з питань

навчання і виховання дітей;

     захищати законні інтереси дітей.

     2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

     забезпечувати умови  для  здобуття  дитиною  повної загальної

середньої освіти за будь-якою формою навчання;

     постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей,

створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

     поважати гідність дитини,  виховувати працелюбність,  почуття

доброти,  милосердя,  шанобливе ставлення  до  сім'ї,  старших  за

віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

     виховувати повагу  до  національних,  історичних,  культурних

цінностей   Українського    народу,    дбайливе    ставлення    до

історико-культурного    надбання   та   навколишнього   природного

середовища, любов до України.

     3. У разі,  якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч

висновку  відповідної  психолого-медико-педагогічної  консультації

відмовляються  направляти  дитину   до   відповідної   спеціальної

загальноосвітньої   школи   (школи-інтернату),   навчання   дитини

проводиться за індивідуальною формою.

     Розділ V. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

     Стаття 30.  Поняття Державного стандарту загальної середньої

                 освіти

     1. Державний  стандарт  загальної середньої освіти - зведення

норм і положень,  що визначають  державні  вимоги  до  освіченості

учнів  і  випускників  шкіл на рівні початкової,  базової і повної

загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні.

     2. Додержання вимог Державного стандарту загальної  середньої

освіти є обов'язковим для загальноосвітніх навчальних закладів,  а

також  професійно-технічних  та  вищих  навчальних  закладів  I-II

рівнів  акредитації  незалежно  від підпорядкування,  типів і форм

власності.

     Стаття 31.  Розроблення та затвердження Державного стандарту

                 загальної середньої освіти

     1. Державний     стандарт    загальної    середньої    освіти

розробляється Міністерством освіти України  разом  з  Національною

академією  наук  України  та  Академією педагогічних наук України.

Державний   стандарт   загальної  середньої  освіти  (  24-2004-п,

462-2011-п   )   затверджується   Кабінетом  Міністрів  України  і

переглядається не рідше одного разу на 10 років.

     Зміна змісту  і   обсягу   Державного   стандарту   загальної

середньої освіти іншими органами виконавчої влади не допускається.

     2. Навчально-методичне   забезпечення  реалізації  Державного

стандарту загальної середньої  освіти  здійснюється  Міністерством

освіти України.

     Стаття 32. Структура Державного стандарту загальної середньої

                освіти

     Структуру Державного  стандарту  загальної  середньої  освіти

складають:

     Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів;

     загальна характеристика інваріантної та варіативної складових

змісту загальної середньої освіти;

     державні вимоги до рівня загальноосвітньої  підготовки  учнів

(вихованців).

     Стаття 33. Додержання Державного стандарту загальної

                середньої освіти

     Обов'язком загальноосвітнього   навчального   закладу    щодо

додержання Державного стандарту загальної середньої освіти є:

     виконання інваріантної  складової  змісту загальної середньої

освіти;

     визначення предметної  спрямованості  варіативної   складової

змісту  загальної  середньої  освіти,  її змістовного наповнення і

форм реалізації на кожному ступені загальної середньої  освіти  за

погодженням з відповідними органами управління освітою;

     вибір і  використання  освітніх  програм,  навчальних курсів,

посібників до варіативної  складової  змісту  загальної  середньої

освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти України.

     Стаття 34. Атестація та оцінювання знань учнів (вихованців)

     1. Контроль   за   відповідністю   освітнього   рівня   учнів

(вихованців),  які закінчили загальноосвітній навчальний заклад I,

II   і   III  ступенів,  вимогам  Державного  стандарту  загальної

середньої освіти  здійснюється  шляхом  їх  державної  підсумкової

атестації. Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової

атестації  визначаються  і  затверджуються  Міністерством   освіти

України.

     2. Поточне  та  підсумкове оцінювання знань учнів та вибір їх

форм,  змісту  та  способу  здійснює  загальноосвітній  навчальний

заклад.

     3. Переведення   учнів   (вихованців)   до  наступного  класу

загальноосвітнього навчального  закладу  здійснюється  у  порядку,

встановленому Міністерством освіти України.

     4. Переведення      учнів      (вихованців)     до     іншого

загальноосвітнього навчального закладу здійснюється  за  наявності

особових  справ  учнів  (вихованців)  встановленого  Міністерством

освіти України зразка.

     5. Випускникам загальноосвітніх навчальних закладів II і  III

ступенів   видається   відповідний  документ  про  освіту.  Зразки

документів  про  загальну  середню   освіту   затверджує   Кабінет

Міністрів  України.  Виготовлення  документів про загальну середню

освіту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

(  Установити,  що  у  2004  році  положення  і норми, передбачені

частиною  п'ятою  статті  34  реалізуються  в  розмірах і порядку,

визначених   Кабінетом   Міністрів   України,  в  межах  видатків,

врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих

бюджетів  на  2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від

27.11.2003 )

     Розділ VI. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

     Стаття 35. Органи управління системою загальної середньої

                освіти

     Управління системою  загальної  середньої освіти здійснюється

Міністерством  освіти  України,   іншими   центральними   органами

виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, зазначені

у частині другій  статті  9  цього  Закону,  Міністерством  освіти

Автономної   Республіки  Крим,  відповідними  органами  управління

освіти обласних,  Київської та Севастопольської міських, районних,

районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій,  а

також органами місцевого самоврядування.

     Стаття 36.  Основні завдання органів управління системою

                 загальної середньої освіти

     Основними завданнями  органів  управління  системою загальної

середньої освіти є:

     створення умов  для  здобуття  громадянами  повної  загальної

середньої освіти;

     прогнозування розвитку  загальної  середньої  освіти,  мережі

загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до освітніх потреб

громадян;

     атестація навчальних  закладів  системи  загальної  середньої

освіти,  оприлюднення результатів атестації через  засоби  масової

інформації;

     ліцензування загальноосвітніх навчальних закладів, заснованих

на приватній формі власності;

     контроль за  додержанням   Державного   стандарту   загальної

середньої  освіти,  навчально-методичне  керівництво  та  державне

інспектування загальноосвітніх навчальних закладів  незалежно  від

підпорядкування, типів і форм власності;

     забезпечення соціального захисту,  охорони життя, здоров'я та

захисту прав педагогічних працівників,  психологів, бібліотекарів,

інших   спеціалістів,  які  беруть  участь  у  навчально-виховному

процесі, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів;

     сприяння розвитку    самоврядування    у     загальноосвітніх

навчальних закладах;

     комплектування системи     загальної     середньої     освіти

педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами.

     Стаття 37.  Повноваження органів виконавчої влади та органів

                 місцевого самоврядування в системі загальної

                 середньої освіти

     1. Спеціально уповноваженим  центральним  органом  виконавчої

влади  в  галузі  загальної середньої освіти є Міністерство освіти

України.

     Міністерство освіти України:

     реалізовує державну  політику  в  сфері  загальної  середньої

освіти;

     здійснює в   межах   своїх   повноважень   нормативно-правове

регулювання відносин у системі загальної середньої освіти;

     розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України

нормативи   матеріально-технічного   та  фінансового  забезпечення

загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Державним стандартом

загальної середньої освіти;

     визначає перспективи  розвитку  системи  загальної  середньої

освіти;

     розробляє, впроваджує  і  контролює   додержання   Державного

стандарту загальної середньої освіти;

     контролює діяльність органів управління освітою та навчальних

закладів системи загальної середньої освіти;

     організовує нормативне,   програмне,   науково-методичне   та

інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти;

     визначає порядок     атестації    педагогічних    працівників

загальноосвітніх навчальних закладів;

     організовує підготовку     та     підвищення     кваліфікації

педагогічних працівників,  в тому числі керівних кадрів, у системі

загальної середньої освіти;

     приймає рішення щодо організації  інноваційної  діяльності  в

системі  загальної  середньої  освіти,  координує  та контролює її

проведення;

     забезпечує підготовку  і  видання  підручників,   посібників,

методичної  літератури  для  загальноосвітніх навчальних закладів,

схвалює  їх  видання,  організовує  замовлення  через   відповідні

місцеві органи управління освітою;

     затверджує типові   переліки   обов'язкового  навчального  та

іншого     обладнання     (в     тому     числі     корекційного),

навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників,

художньої та іншої літератури;

     забезпечує соціальний  захист,  охорону  життя,  здоров'я  та

захист  прав  педагогічних працівників,  спеціалістів,  які беруть

участь   у   навчально-виховному   процесі,   учнів   (вихованців)

загальноосвітніх навчальних закладів;

     заохочує педагогічних працівників;

     організовує забезпечення       педагогічних       працівників

підручниками, посібниками та методичною літературою;

     здійснює міжнародне    співробітництво    у     встановленому

законодавством порядку.

     Акти Міністерства  освіти  України,  прийняті  у  межах  його

повноважень,  є  обов'язковими  для  інших   центральних   органів

виконавчої  влади,  яким  підпорядковані загальноосвітні навчальні

заклади,  Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих

органів  виконавчої  влади  та  органів  місцевого самоврядування,

підпорядкованих їм органів  управління  освітою,  загальноосвітніх

навчальних закладів незалежно від типів і форм власності.

     Міністерство освіти    України,    інші   центральні   органи

виконавчої влади,  яким підпорядковані  загальноосвітні  навчальні

заклади,   здійснюють   інші  повноваження,  передбачені  законами

України та положеннями про них.

     2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим,  місцеві органи

виконавчої  влади  та  органи  місцевого  самоврядування  в галузі

загальної середньої освіти в межах їх компетенції:

     забезпечують реалізацію державної політики у сфері  загальної

середньої освіти на відповідній території;

     контролюють додержання     вимог     законів     та     інших

нормативно-правових актів у галузі освіти,  обов'язкове  виконання

Державного  стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними

закладами системи загальної середньої освіти,  розташованими на їх

території;

     беруть участь   у   розробленні   та  реалізації  варіативної

складової змісту загальної середньої освіти;

     створюють умови для одержання  громадянами  повної  загальної

середньої освіти;

     у разі  ліквідації  в  установленому  законодавством  порядку

загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на комунальній

формі   власності,   вживають   заходів   щодо  влаштування  учнів

(вихованців) до інших загальноосвітніх навчальних закладів;

     організовують нормативне,       програмне,       матеріальне,

науково-методичне    забезпечення,    перепідготовку,   підвищення

кваліфікації, атестацію педагогічних працівників;

     здійснюють добір,  призначення  на  посаду  та  звільнення  з

посади  педагогічних  працівників,  у  тому числі керівних кадрів,

державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів;

     забезпечують педагогічних      працівників      підручниками,

посібниками, методичною літературою;

     проводять атестацію  навчальних  закладів  системи  загальної

середньої освіти,  розташованих  на  їх  територіях,  оприлюднюють

результати атестації;

     сприяють проведенню   інноваційної   діяльності   в   системі

загальної середньої освіти;

     забезпечують соціальний  захист   педагогічних   працівників,

спеціалістів,  які  беруть  участь  в навчально-виховному процесі,

учнів (вихованців);

     здійснюють інші  повноваження   відповідно   до   Конституції

України (  254к/96-ВР  ),  Конституції  Автономної Республіки Крим

(  350-14  ), законів  України  "Про  місцеве   самоврядування   в

Україні" (  280/97-ВР ),  "Про освіту" ( 1060-12 ) та положень про

них.

     Стаття 38.  Повноваження загальноосвітнього навчального

                 закладу

     Загальноосвітній навчальний заклад:

     реалізує положення  Конституції України,  Закону України "Про

освіту",  цього Закону,  інших нормативно-правових актів у  галузі

освіти;

     задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті

повної загальної середньої освіти;

     забезпечує єдність навчання і виховання;

     розробляє та реалізує варіативну  складову  змісту  загальної

середньої освіти;

     створює науково-методичну  і  матеріально-технічну  бази  для

організації та здійснення навчально-виховного процесу;

     забезпечує відповідність  рівня  загальної  середньої  освіти

Державному стандарту загальної середньої освіти;

     охороняє життя і здоров'я учнів (вихованців), педагогічних та

інших працівників загальноосвітнього навчального закладу;

     формує в учнів (вихованців) засади здорового  способу  життя,

гігієнічні навички;

     забезпечує добір  і  розстановку  кадрів  (крім  педагогічних

працівників   державного   і    комунального    загальноосвітнього

навчального закладу);

     встановлює відповідно  до законодавства України прямі зв'язки

з   навчальними   закладами   зарубіжних    країн,    міжнародними

організаціями тощо;

     додержується фінансової          дисципліни,         зберігає

матеріально-технічну базу;

     видає документи про освіту встановленого зразка;

     здійснює інші    повноваження    відповідно    до     статуту

загальноосвітнього навчального закладу.

     Стаття 39.  Управління та громадське самоврядування

                 загальноосвітнього навчального закладу

     1. Керівництво загальноосвітнім навчальним закладом  здійснює

директор.

     Колегіальним органом  управління  загальноосвітнім навчальним

закладом  є  педагогічна  рада,  повноваження  якої   визначаються

Положенням про загальноосвітні навчальні заклади.

     2. Органом   громадського  самоврядування  загальноосвітнього

навчального  закладу  є  загальні  збори  (конференція)  колективу

загальноосвітнього навчального закладу.

     3. У     загальноосвітніх    навчальних    закладах    можуть

функціонувати  методичні  об'єднання,   що   охоплюють   учасників

навчально-виховного  процесу  та спеціалістів певного професійного

спрямування.

     Стаття 40.  Державний контроль за діяльністю загальноосвітніх

                 навчальних закладів

     1. Державний    контроль   за   діяльністю   загальноосвітніх

навчальних закладів незалежно від підпорядкування,  типів  і  форм

власності  здійснюється  з  метою  забезпечення  реалізації єдиної

державної політики в сфері загальної середньої освіти.

     2. Державний   контроль   за   діяльністю    загальноосвітніх

навчальних   закладів  усіх  типів  і  форм  власності  здійснюють

Міністерство освіти України,  інші  центральні  органи  виконавчої

влади,  яким  підпорядковані  загальноосвітні  навчальні  заклади,

Державна  інспекція  закладів  освіти  при   Міністерстві   освіти

України,  Міністерство освіти Автономної Республіки Крим,  місцеві

органи виконавчої  влади  та  органи  місцевого  самоврядування  і

підпорядковані їм органи управління освітою.

     3. Основною   формою   державного   контролю   за  діяльністю

загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є

державна  атестація закладу,  яка проводиться не рідше одного разу

на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти України.

Результати державної атестації оприлюднюються.

     Позачергова атестація   проводиться,   як  виняток,  лише  за

рішенням  Міністерства   освіти   України   за   поданням   органу

громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу

або відповідного органу управління освітою.

     Розділ VII. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ

                         СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

     Стаття 41.  Завдання науково-методичного забезпечення системи

                 загальної середньої освіти

     Завданнями науково-методичного забезпечення системи загальної

середньої освіти є:

     координація діяльності інститутів післядипломної педагогічної

освіти,  методичних кабінетів та методичних об'єднань педагогічних

працівників;

     розроблення і       видання        навчальних        програм,

навчально-методичних та навчально-наочних посібників;

     організація підготовки,    перепідготовки    та    підвищення

кваліфікації  педагогічних  працівників,  у  тому  числі  керівних

кадрів, системи загальної середньої освіти;

     вивчення рівня знань,  умінь і навичок учнів загальноосвітніх

навчальних закладів, вироблення відповідних рекомендацій;

     організація співпраці з  вищими  навчальними  закладами  всіх

рівнів      акредитації      для      підвищення      ефективності

навчально-методичного забезпечення;

     висвітлення в   засобах    масової    інформації    досягнень

педагогічної науки та педагогічного досвіду.

     Стаття 42.  Здійснення науково-методичного забезпечення

                 системи загальної середньої освіти

     Науково-методичне забезпечення  системи  загальної  середньої

освіти здійснюють Міністерство освіти України, підпорядковані йому

науково-методичні установи та  вищі  навчальні  заклади,  а  також

Центральний  інститут  післядипломної педагогічної освіти Академії

педагогічних наук України,  Кримський  республіканський,  обласні,

Київський   і  Севастопольський  міські  інститути  післядипломної

педагогічної  освіти,   районні   (міські)   методичні   кабінети,

науково-дослідні  установи  Академії  педагогічних наук України та

Національної академії наук України.

     Розділ VIII.       ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ,

                   МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ

                               НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

     Стаття 43. Фінансово-господарська діяльність

                загальноосвітніх навчальних закладів

     1. Фінансово-господарська     діяльність     загальноосвітніх

навчальних  закладів  здійснюється  відповідно  до  цього  Закону,

законів України   "Про   освіту"   (   1060-12   ),  "Про  місцеве

самоврядування в  Україні"  (  280/97-ВР  ),  Бюджетного   кодексу

України ( 2542-14 ) та інших нормативно-правових актів.

     2. Утримання    та    розвиток   матеріально-технічної   бази

загальноосвітніх  навчальних  закладів  фінансуються  за   рахунок

коштів засновників (власників) цих закладів.

{  Стаття  43  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 107-VI

(  107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно

з  Рішенням  Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від

22.05.2008; в редакції Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

     Стаття 44.  Матеріально-технічна база загальноосвітніх

                 навчальних закладів

     1. Матеріально-технічна   база   загальноосвітніх  навчальних

закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання,

транспортні   засоби,  службове  житло  та  інші  цінності.  Майно

загальноосвітніх  навчальних  закладів  належить  їм  на   правах,

визначених законодавством України.

     2. Вимоги   до  матеріально-технічної  бази  загальноосвітніх

навчальних  закладів  визначаються  відповідними  будівельними   і

санітарно-гігієнічними  нормами  і  правилами,  а  також  типовими

переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в  тому

числі  корекційного),  навчально-методичних  та  навчально-наочних

посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

     Стаття 45.  Штатні розписи загальноосвітніх навчальних

                 закладів

     1. Штатні  розписи  державних  і комунальних загальноосвітніх

навчальних  закладів  незалежно  від   підпорядкування   і   типів

встановлюються  відповідним органом управління освітою на підставі

Типових штатних нормативів загальноосвітніх  навчальних  закладів,

затверджених Міністерством освіти України.

     2. Штатні   розписи   приватних  загальноосвітніх  навчальних

закладів встановлюються засновником (власником).

     Розділ IX. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

     Стаття 46.  Міжнародне співробітництво у системі загальної

                 середньої освіти

     Органи управління  системою   загальної   середньої   освіти,

установи  і  навчальні  заклади системи загальної середньої освіти

мають право  укладати  угоди  про  співробітництво,  встановлювати

прямі   зв'язки  з  органами  управління  освітою  та  навчальними

закладами зарубіжних країн,  міжнародними організаціями, фондами у

встановленому законодавством порядку.

     Держава сприяє   міжнародному   співробітництву   у   системі

загальної середньої освіти.

     Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

     Стаття 47.  Відповідальність за порушення законодавства про

                 загальну середню освіту

     1. Посадові    особи   і   громадяни,   винні   у   порушенні

законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність

у порядку, встановленому законами України.

     2. Шкода,  заподіяна  учнями (вихованцями) загальноосвітньому

навчальному закладу,  відшкодовується відповідно до  законодавства

України.

     3. Злісне  ухилення  батьків  від  виконання  обов'язків щодо

здобуття  їх  неповнолітніми  дітьми  повної  загальної  середньої

освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

     Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 48. Набрання чинності цим Законом

     1. Закон  України  "Про  загальну  середню  освіту"   набирає

чинності з дня його опублікування, крім:

     частини першої  статті  12 щодо терміну навчання для здобуття

повної загальної середньої освіти  у  загальноосвітніх  навчальних

закладах  I-III  ступенів,  яка  набирає чинності з 1 вересня 2001

року і поширюється на учнів, які почнуть навчатися в першому класі

2001 року і в наступні роки;

     частини першої   статті   14   щодо   наповнюваності   класів

загальноосвітніх навчальних закладів учнями,  яка набирає чинності

з 1 вересня 1999 року і поширюється на класи,  що будуть створені,

починаючи з 1 вересня 1999 року;

     частини другої статті 15 щодо навчального навантаження учнів,

абзаців   першого   -  восьмого  частини  першої  статті  25  щодо

педагогічного  навантаження вчителя загальноосвітнього навчального

закладу,  частини  другої  статті  43  щодо  виплати  педагогічним

працівникам,  спеціалістам та обслуговуючому персоналу державних і

комунальних  загальноосвітніх  навчальних  закладів  незалежно від

підпорядкування   і   типів  заробітної  плати  та  інших  виплат,

передбачених  статтею  57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ),

які набирають чинності з 1 вересня 2001 року;

     частини п'ятої   статті   16   щодо   тривалості   уроків   у

загальноосвітніх навчальних   закладах,  яка  набирає  чинності  з

1 вересня 1999 року.

     Частина перша  статті  24  щодо  обов'язковості   відповідної

педагогічної  освіти  для  педагогічного працівника поширюється на

осіб, які будуть призначатися на посади педагогічних працівників у

навчальних  закладах  системи  загальної  середньої освіти,  з дня

набрання чинності цим Законом.

     2. До приведення законів України,  інших  нормативно-правових

актів  у  відповідність  із  цим  Законом  вони  застосовуються  в

частині, що не суперечить цьому Закону.

     3. Кабінету Міністрів України протягом року з  дня  прийняття

цього Закону:

     підготувати та  подати  на  розгляд  Верховної  Ради  України

пропозиції про внесення змін до законів України,  що випливають  з

цього Закону;

     привести свої  нормативно-правові акти у відповідність із цим

Законом;

     забезпечити прийняття   відповідно   до   своєї   компетенції

нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

     забезпечити перегляд   і   скасування  центральними  органами

виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому

Закону.

     4. Друге речення частини першої статті 17 Закону України "Про

загальний військовий обов'язок і військову  службу"  (  2232-12  )

(Відомості Верховної  Ради  України,  1992  р.,  N  27,  ст.  385;

1993  р.,  N 49, ст. 457; 1997 р., N 29, ст. 193) викласти в такій

редакції:

     "Така відстрочка  надається  також призовникам - педагогічним

працівникам з вищою педагогічною освітою,  основним місцем  роботи

яких є загальноосвітні навчальні заклади, на весь період їх роботи

за спеціальністю".

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З МАТЕМАТИКИ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ 

 ДО НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З МАТЕМАТИКИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОЦІНЮВАННЮ, НАЛЕЖАТЬ:

  - ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ, ТВЕРДЖЕНЬ, ТЕОРЕМ, ВЛАСТИВОСТЕЙ, ОЗНАК, МЕТОДІВ ТА ІДЕЙ МАТЕМАТИКИ; 

   - ЗНАННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ СПОСОБІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКІ МОЖНА ПОДАТИ У ВИГЛЯДІ СИСТЕМИ ДІЙ (ПРАВИЛА, АЛГОРИТМИ); 

  - ЗДАТНІСТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗДІЙСНЮВАТИ УЖЕ ВІДОМІ СПОСОБИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО ЗАСВОЄНИХ ПРАВИЛ, АЛГОРИТМІВ (НАПРИКЛАД, ВИКОНУВАТИ ПЕВНЕ ТОТОЖНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ВИРАЗУ, РОЗВ’ЯЗУВАТИ РІВНЯННЯ ПЕВНОГО ВИДУ, ВИКОНУВАТИ ГЕОМЕТРИЧНІ ПОБУДОВИ, ДОСЛІДЖУВАТИ ФУНКЦІЮ НА МОНОТОННІСТЬ, РОЗВ’ЯЗУВАТИ ТЕКСТОВІ ЗАДАЧІ РОЗГЛЯНУТИХ ТИПІВ ТОЩО); 

  - ЗДАТНІСТЬ ЗАСТОСОВУВАТИ НАБУТІ ЗНАННЯ І ВМІННЯ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ НАВЧАЛЬНИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ, КОЛИ ШЛЯХ, СПОСІБ ТАКОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ ПОТРІБНО ПОПЕРЕДНЬО ВИЗНАЧИТИ (ЗНАЙТИ) САМОМУ.

  ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ОВОЛОДІННЯ ЗАЗНАЧЕНИМИ ЗНАННЯМИ І СПОСОБАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИОКРЕМЛЮЮТЬСЯ ТАКІ РІВНІ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ШКОЛЯРІВ З МАТЕМАТИКИ:

  ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ - УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) НАЗИВАЄ МАТЕМАТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ (ВИРАЗ, ФОРМУЛИ, ГЕОМЕТРИЧНУ ФІГУРУ, СИМВОЛ), АЛЕ ТІЛЬКИ В ТОМУ ВИПАДКУ, КОЛИ ЦЕЙ ОБ’ЄКТ (ЙОГО ЗОБРАЖЕННЯ, ОПИС, ХАРАКТЕРИСТИКА) ЗАПРОПОНОВАНО ЙОМУ (ЇЙ) БЕЗПОСЕРЕДНЬО; ЗА ДОПОМОГОЮ ВЧИТЕЛЯ ВИКОНУЄ ЕЛЕМЕНТАРНІ ЗАВДАННЯ. 

  СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ - УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ПОВТОРЮЄ ІНФОРМАЦІЮ, ОПЕРАЦІЇ, ДІЇ, ЗАСВОЄНІ НИМ (НЕЮ) У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ, ЗДАТНИЙ(А) РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЗАВДАННЯ ЗА ЗРАЗКОМ. 

 ДОСТАТНІЙ РІВЕНЬ - УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) САМОСТІЙНО ЗАСТОСОВУЄ ЗНАННЯ В СТАНДАРТНИХ СИТУАЦІЯХ, ВМІЄ ВИКОНУВАТИ МАТЕМАТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ, ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ І ПОСЛІДОВНІСТЬ (АЛГОРИТМ) ЯКИХ ЙОМУ(ЇЙ) ЗНАЙОМІ, АЛЕ ЗМІСТ ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ ЗМІНЕНІ. 

 ВИСОКИЙ РІВЕНЬ - УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ЗДАТНИЙ(А) САМОСТІЙНО ОРІЄНТУВАТИСЯ В НОВИХ ДЛЯ НЬОГО(НЕЇ) СИТУАЦІЯХ, СКЛАДАТИ ПЛАН ДІЙ І ВИКОНУВАТИ ЙОГО; ПРОПОНУВАТИ НОВІ, НЕВІДОМІ ЙОМУ(ЇЙ) РАНІШЕ РОЗВ’ЯЗАННЯ, ТОБТО ЙОГО(ЇЇ) ДІЯЛЬНІСТЬ МАЄ ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ХАРАКТЕР.    ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ З МАТЕМАТИКИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В ДВОХ АСПЕКТАХ: РІВЕНЬ ОВОЛОДІННЯ ТЕОРЕТИЧНИМИ ЗНАННЯМИТА ЯКІСТЬ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК, ЗДАТНІСТЬ ЗАСТОСОВУВАТИ ВИВЧЕНИЙ МАТЕРІАЛ ПІД ЧАС РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ І ВПРАВ.

РІВНІ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ	БАЛИ	КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ
I. ПОЧАТКОВИЙ	1	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) РОЗПІЗНАЄ ОДИН ІЗ КІЛЬКОХ ЗАПРОПОНОВАНИХ МАТЕМАТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ (СИМВОЛІВ, ВИРАЗІВ, ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР ТОЩО), ВИДІЛИВШИ ЙОГО СЕРЕД ІНШИХ; ЧИТАЄ І ЗАПИСУЄ ЧИСЛА, ПЕРЕПИСУЄ ДАНИЙ МАТЕМАТИЧНИЙ ВИРАЗ, ФОРМУЛУ; ЗОБРАЖУЄ НАЙПРОСТІШІ ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ (МАЛЮЄ ЕСКІЗ)
	2	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ВИКОНУЄ ОДНОКРОКОВІ ДІЇ З ЧИСЛАМИ, НАЙПРОСТІШИМИ МАТЕМАТИЧНИМИ ВИРАЗАМИ; ВПІЗНАЄ ОКРЕМІ МАТЕМАТИЧНІ ОБ’ЄКТИ І ПОЯСНЮЄ СВІЙ ВИБІР
	3	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ПОРІВНЮЄ ДАНІ АБО СЛОВЕСНО ОПИСАНІ МАТЕМАТИЧНІ ОБ’ЄКТИ ЗА ЇХ СУТТЄВИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ; ЗА ДОПОМОГОЮ ВЧИТЕЛЯ ВИКОНУЄ ЕЛЕМЕНТАРНІ ЗАВДАННЯ
II. СЕРЕДНІЙ	4	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ВІДТВОРЮЄ ОЗНАЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ І ФОРМУЛЮВАННЯ ТВЕРДЖЕНЬ; НАЗИВАЄ ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ; ФОРМУЛЮЄ ДЕЯКІ ВЛАСТИВОСТІ МАТЕМАТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ; ВИКОНУЄ ЗА ЗРАЗКОМ ЗАВДАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО РІВНЯ
	5	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ІЛЮСТРУЄ ОЗНАЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ, ФОРМУЛЮВАНЬ ТЕОРЕМ І ПРАВИЛ ВИКОНАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ДІЙ ПРИКЛАДАМИ ІЗ ПОЯСНЕНЬ ВЧИТЕЛЯ АБО ПІДРУЧНИКА; РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО РІВНЯ ЗА ВІДОМИМИ АЛГОРИТМАМИ З ЧАСТКОВИМ ПОЯСНЕННЯМ
	6	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ІЛЮСТРУЄ ОЗНАЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ, ФОРМУЛЮВАНЬ ТЕОРЕМ І ПРАВИЛ ВИКОНАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ДІЙ ВЛАСНИМИ ПРИКЛАДАМИ; САМОСТІЙНО РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО РІВНЯ З ДОСТАТНІМ ПОЯСНЕННЯМ; ЗАПИСУЄ МАТЕМАТИЧНИЙ ВИРАЗ, ФОРМУЛУ ЗА СЛОВЕСНИМ ФОРМУЛЮВАННЯМ І НАВПАКИ
III. ДОСТАТНІЙ	7	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ЗАСТОСОВУЄ ОЗНАЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ У ЗНАЙОМИХ СИТУАЦІЯХ; ЗНАЄ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ МАТЕМАТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ; САМОСТІЙНО ВИПРАВЛЯЄ ВКАЗАНІ ЙОМУ (ЇЙ) ПОМИЛКИ; РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ПРОГРАМОЮ, БЕЗ ДОСТАТНІХ ПОЯСНЕНЬ
	8	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ВОЛОДІЄ ВИЗНАЧЕНИМ ПРОГРАМОЮ НАВЧАЛЬНИМ МАТЕРІАЛОМ; РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ПРОГРАМОЮ, З ЧАСТКОВИМ ПОЯСНЕННЯМ; ЧАСТКОВО АРГУМЕНТУЄ МАТЕМАТИЧНІ МІРКУВАННЯ Й РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ
	9	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ): ВІЛЬНО ВОЛОДІЄ ВИЗНАЧЕНИМ ПРОГРАМОЮ НАВЧАЛЬНИМ МАТЕРІАЛОМ; САМОСТІЙНО ВИКОНУЄ ЗАВДАННЯ В ЗНАЙОМИХ СИТУАЦІЯХ З ДОСТАТНІМ ПОЯСНЕННЯМ; ВИПРАВЛЯЄ ДОПУЩЕНІ ПОМИЛКИ; ПОВНІСТЮ АРГУМЕНТУЄ ОБҐРУНТУВАННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТВЕРДЖЕНЬ; РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ З ДОСТАТНІМ ПОЯСНЕННЯМ
IV. ВИСОКИЙ	10	ЗНАННЯ, ВМІННЯ Й НАВИЧКИ УЧНЯ (УЧЕНИЦІ) ПОВНІСТЮ ВІДПОВІДАЮТЬ ВИМОГАМ ПРОГРАМИ, ЗОКРЕМА: УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) УСВІДОМЛЮЄ НОВІ ДЛЯ НЬОГО (НЕЇ) МАТЕМАТИЧНІ ФАКТИ, ІДЕЇ, ВМІЄ ДОВОДИТИ ПЕРЕДБАЧЕНІ ПРОГРАМОЮ МАТЕМАТИЧНІ ТВЕРДЖЕННЯ З ДОСТАТНІМ ОБҐРУНТУВАННЯМ; ПІД КЕРІВНИЦТВОМ УЧИТЕЛЯ ЗНАХОДИТЬ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ТА САМОСТІЙНО ВИКОРИСТОВУЄ ЇХ; РОЗВ’ЯЗУЄ ЗАВДАННЯ З ПОВНИМ ПОЯСНЕННЯМ І ОБҐРУНТУВАННЯМ
	11	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ВІЛЬНО І ПРАВИЛЬНО ВИСЛОВЛЮЄ ВІДПОВІДНІ МАТЕМАТИЧНІ МІРКУВАННЯ, ПЕРЕКОНЛИВО АРГУМЕНТУЄ ЇХ; САМОСТІЙНО ЗНАХОДИТЬ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ТА ПРАЦЮЄ З НИМИ; ВИКОРИСТОВУЄ НАБУТІ ЗНАННЯ І ВМІННЯ В НЕЗНАЙОМИХ ДЛЯ НЬОГО (НЕЇ) СИТУАЦІЯХ; ЗНАЄ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ПРОГРАМОЮ, ОСНОВНІ МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАННЯ І ВМІЄ ЇХ ЗАСТОСОВУВАТИ З НЕОБХІДНИМ ОБҐРУНТУВАННЯМ
	12	УЧЕНЬ (УЧЕНИЦЯ) ВИЯВЛЯЄ ВАРІАТИВНІСТЬ МИСЛЕННЯ І РАЦІОНАЛЬНІСТЬ У ВИБОРІ СПОСОБУ РОЗВ’ЯЗАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ; ВМІЄ УЗАГАЛЬНЮВАТИ Й СИСТЕМАТИЗУВАТИ НАБУТІ ЗНАННЯ; ЗДАТНИЙ(А) ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ЗАДАЧ І ВПРАВ

ПРО ОБСЯГ І ХАРАКТЕР ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ УЧНІВ  ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 

  ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ СУЧАСНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ І САМОРОЗВИТКУ КОЖНОГО УЧНЯ, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ, ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ, В ТОМУ ЧИСЛІ Й ОРГАНІЗАЦІЇ ДОМАШНЬОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

  ОСНОВНОЮ МЕТОЮ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ Є: ЗАКРІПЛЕННЯ, ПОГЛИБЛЕННЯ І РОЗШИРЕННЯ ЗНАНЬ, НАБУТИХ УЧНЯМИ НА УРОЦІ; ПІДГОТОВКА ДО ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ; ФОРМУВАННЯ В ДІТЕЙ УМІННЯ САМОСТІЙНО ПРАЦЮВАТИ; РОЗВИТОК ЇХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ, ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТОЩО. 

  ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ДОТРИМАННЯМ ПЕВНИХ ВИМОГ ДО ЇХ ОРГАНІЗАЦІЇ: 

     - РОЗУМІННЯ УЧНЯМИ ПОСТАВЛЕНИХ ПЕРЕД НИМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ; 

  - ВРАХУВАННЯ ВІКОВИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ, ЇХ ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ, СПЕЦИФІКИ КОЖНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА, СКЛАДНОСТІ МАТЕРІАЛУ, ХАРАКТЕРУ ЗАВДАНЬ ТА ІН.; 

   - ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОНАВЧАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК (УМІННЯ ПРАВИЛЬНО РОЗПОДІЛЯТИ ЧАС, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ, ВИДІЛЯТИ ГОЛОВНЕ, ВИКОРИСТОВУВАТИ ПОПЕРЕДНЬО ВИВЧЕНИЙ МАТЕРІАЛ, ЗАСТОСОВУВАТИ НАЯВНІ ЗНАННЯ ТОЩО). 

  РАЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ СПРИЯТИМЕ ЗБЕРЕЖЕННЮ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ, ВИСОКОГО РІВНЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЇХ ОРГАНІЗМУ ПРОТЯГОМ ДНЯ. 

  ПРИ ВИЗНАЧЕНІ ФОРМ, ХАРАКТЕРУ, ЗМІСТУ, ОБСЯГУ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ, МЕТОДІВ ЇХ ОРГАНІЗАЦІЇ НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ СПЕЦИФІКУ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА, ПІЗНАВАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ УЧНІВ, ЇХ ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ТА УПОДОБАННЯ ТОЩО. 

  ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ МОЖУТЬ БУТИ ЯК УСНІ, ТАК І ПИСЬМОВІ; ІНДИВІДУАЛЬНІ, ЩО ЗАОХОЧУЮТЬ, СТИМУЛЮЮТЬ ШКОЛЯРА ДО НАВЧАННЯ, ПІЗНАННЯ, РОЗВИВАЮТЬ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ТА ІНТЕРЕСИ ДИТИНИ; ГРУПОВІ ТА ПАРНІ, ЩО НАПРАВЛЕНІ НА ДОСЛІДНИЦЬКУ, ПОШУКОВУ, АНАЛІТИЧНУ РОБОТУ, СПІВПРАЦЮ, СПІВДРУЖНІСТЬ ТОЩО; РЕПРОДУКТИВНОГО, КОНСТРУКТИВНО-ВАРІАТИВНОГО ТА ТВОРЧОГО ХАРАКТЕРУ. 

  ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ МОЖНА ДИФЕРЕНЦІЮВАТИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, ЇХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРИЙНЯТТЯ, ПАМ'ЯТІ, МИСЛЕННЯ, УРІЗНОМАНІТНЮЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ ЗМІСТ ДОМАШНІХ РОБІТ ТА ЇХ ХАРАКТЕР. 

  ЗГІДНО З ДЕРЖАВНИМИ САНІТАРНИМИ ПРАВИЛАМИ І НОРМАМИ ВЛАШТУВАННЯ, УТРИМАННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ (ДСАНПІН 5.5.2.008-01), У 1-МУ КЛАСІ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ НЕ ЗАДАЮТЬСЯ. ОБСЯГ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ З УСІХ ПРЕДМЕТІВ МАЄ БУТИ ТАКИМ, ЩОБ ВИТРАТИ ЧАСУ НА ЇХ ВИКОНАННЯ НЕ ПЕРЕВИЩУВАЛИ У 2-МУ КЛАСІ 45 ХВ; У 3 КЛАСІ - 1 ГОДИНИ 10 ХВ; 4 КЛАСІ - 1 ГОД. 30 ХВ; У 5-6-МУ КЛАСАХ - 2,5 ГОДИНИ; У 7-9 КЛАСАХ - 3 ГОДИНИ; У 10-12 КЛАСАХ - 4 ГОДИНИ. 

   ЗВЕРТАЄМО УВАГУ НА НЕОБХІДНІСТЬ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ДЕРЖАВНИХ САНІТАРНИХ ПРАВИЛ. ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОБСЯГІВ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ НЕОБХІДНИМ Є ВРАХУВАННЯ ТЕМПУ І РИТМУ РОБОТИ УЧНІВ, НАВАНТАЖЕННЯ ЇХ НАВЧАЛЬНОЮ РОБОТОЮ ЦЬОГО ТА НАСТУПНОГО ДНІВ, СТАНУ ЇХНЬОГО ЗДОРОВ'Я.

   ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ЗАДАВАТИ НА КАНІКУЛИ, НА ВИХІДНІ ТА СВЯТКОВІ ДНІ.      ДОБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ, ІНСТРУКТАЖ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ (ПОВНИЙ, СТИСЛИЙ, КОНКРЕТНИЙ ТОЩО) УЧИТЕЛЬ ПРОДУМУЄ ЗАВЧАСНО І ФІКСУЄ В ПОУРОЧНОМУ ПЛАНІ-КОНСПЕКТІ УРОКУ. 

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ МОЖЕ БУТИ ЗАДАНО З ПРЕДМЕТІВ ІНВАРІАНТНОЇ ЧАСТИНИ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ, З БУДЬ-ЯКОГО РОЗДІЛУ ПРОГРАМИ, АЛЕ ТОДІ, КОЛИ ЙОГО ДОЦІЛЬНІСТЬ ВМОТИВОВАНА.          УСПІШНЕ ВИКОНАННЯ УЧНЯМИ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ В ЗНАЧНІЙ МІРІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СПІВПРАЦІ УЧИТЕЛЯ З ЇХНІМИ БАТЬКАМИ. ВАЖЛИВО ПЕРЕКОНАТИ БАТЬКІВ У ТОМУ, ЩО ДОТРИМАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ, ЇХ ПОСИЛЬНА ДОПОМОГА І КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СПРИЯТИМУТЬ РОЗВ'ЯЗАННЮ ОСНОВНОЇ МЕТИ НАВЧАЛЬНОЇ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ. ВЧИТЕЛЬ ПОВИНЕН ЗНАЙОМИТИ БАТЬКІВ З ОСНОВНИМИ ПРОГРАМОВИМИ ВИМОГАМИ ДО НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ, УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТОЩО, ПОВІДОМЛЯТИ БАТЬКІВ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ. 

   МІСЦЕ ПОДАЧІ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ МОЖЕ БУТИ НА БУДЬ-ЯКОМУ ЕТАПІ УРОКУ. 

  НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ПОДАЧА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ ПІД ЧАС ЧИ ПІСЛЯ ДЗВІНКА НА ПЕРЕРВУ, ПІСЛЯ УРОКІВ, ОСКІЛЬКИ ВОНО В ПОВНІЙ МІРІ НЕ ФІКСУЄТЬСЯ ДІТЬМИ; УЧНІ ПОЗБАВЛЕНІ МОЖЛИВОСТІ СТАВИТИ ЗАПИТАННЯ; УЧИТЕЛЬ НЕ ВСТИГАЄ ПОЯСНИТИ СУТЬ ЗАВДАННЯ. 

 ФОРМИ ПЕРЕВІРКИ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ МОЖУТЬ БУТИ РІЗНИМИ: ФРОНТАЛЬНА, ІНДИВІДУАЛЬНА, КОЛЕКТИВНА, САМО-, ВЗАЄМОПЕРЕВІРКА, ТВОРЧА ТОЩО. ВИБІР ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЗМІСТУ, ВИДУ І МЕТИ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ. 

 В.О. ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ                                                                                  О.В.ЄРЕСЬКО

Особливості підготовки учнів до проектної діяльності в системі «Школа – МАН» на основі моделі формування пізнавальних інтересів

                                   

У системі розбудови суспільства вирішального значення набуває      проблема майбутніх поколінь. Необхідність відтворення та розвитку духовного  потенціалу народу, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий  рівень надає актуальності проблемі виховання інтелектуальної еліти, гідної  своєї цивілізованої держави.

Вищезазначену проблему можна вирішити шляхом залучення учнівської молоді до різноманітних конкурсів, а особливо конкурсів-захистів творчих робіт Малої академії наук України. Оскільки учнівська молодь характеризується різними здібностями, неоднаковою зацікавленістю у навчанні, певними уподобаннями у виборі майбутньої професії, важливо якомога раніше виявити і розвинути інтерес до дослідницької діяльності.

Найголовнішим у роботі педагога є уміння навчити учня концентрувати увагу, спостерігати за об’єктами і явищами природи, бути допитливим. Проте  не слід поспіхом задовольняти  дитячу допитливість у всіх аспектах. Краще, коли учень сам дізнається про те, що його цікавить. Якщо ж педагог замінить його розумове мислення своїм авторитетом, то учень з часом зовсім перестане думати і стане «іграшкою» чужої думки.

Необхідні такі передумови, щоб цілеспрямованого учня вразило будь-яке помітне явище, щоб воно декілька днів турбувало його, перш ніж він це явище  для себе відкриє. Справа учня – бажати, шукати, знаходити; справа педагога –  зробити знання доступними, зародити бажання вчитися, вказати на засоби досягнення мети. Позитивний результат дає спрямованість навчально-  виховного процесу на впровадження елементів дослідницької діяльності у процес навчання,  на підвищення ролі самостійної роботи учнів, на критичний аналіз знань, отриманих у процесі навчання, на вміння застосовувати потрібні знання на практиці у новій нетрадиційній ситуації.

Педагогічний досвід, спілкування з учителями шкіл показує, що розвиток умінь і навичок у самостійній пізнавальній діяльності з елементами  творчості, пошукової роботи в межах традиційної класно-урочної системи неможливий. Непересічна роль у формуванні нової генерації української творчої еліти для всіх галузей суспільного життя належить системі МАН України як невід’ємної складової системи неперервної освіти, яка надає учням додаткові можливості для духовного та інтелектуального розвитку, задоволення їх творчих та освітніх потреб.

Зрозуміло, що підготувати на конкурс-захист науково-дослідницьку роботу високого рівня не так просто. Це викликає великі труднощі у багатьох учнів, якщо в них немає певної підготовленості до науково-пошукової роботи. Найефективнішим методом вирішення такої проблеми є проектна діяльність учнівської молоді, в процесі якої навчання переростає в дослідницьку діяльність із забезпеченням якісного розвитку творчих здібностей дитини.

Проект – завершена та належним чином оформлена розробка з вибраної тематики; це може бути робота з будь-якого предмета, у якій пропонуються науково обґрунтовані конкретні дії, спрямовані на вивчення і розв’язання  актуальних проблем різних галузей науки. Саме наявність пропозицій щодо  конкретних дій, що можуть бути виконані на практиці, і є ознакою проекту.  Якщо проект включає не лише пропозиції конкретних дій та їх обґрунтування, а ще й результати реалізації (звіт про виконання),  це дає додаткові шанси його авторам на перемогу. Слід наголосити, що в  проектах мають бути наукові (наскільки це можливо для учнів) результати; вони мають бути практичними або дослідницькими роботами. Математичні розрахунки, виконані автором, – теж науковий результат. Простий виклад чужих думок – ні. Тому реферативні роботи з наведенням відомих наукових даних не можуть бути результатом проектної діяльності учнів.

Під час виконання проектів учням слід дотримуватися чіткої структурованої послідовності:

Титульний аркуш – на ньому зазначають назву роботи, прізвище, ім’я та по       батькові автора (авторів), клас, заклад, у якому він навчається, відомості про наукових керівників роботи.

Анотація – має містити короткий, але змістовний виклад суті роботи.

Основний текст  -  може складатися з таких розділів:

Ø вступ – включає основну ідею, її теоретичне обґрунтування, літературні дані, опис структури запланованого експерименту;

Ø матеріали та методи;

Ø результати – містить текст, формули, малюнки, фото, схеми, таблиці, які стосуються проекту і необхідні для розуміння роботи;

Ø обговорення – полягає в оцінці результатів та їх порівнянні з відомими літературними даними;

Ø пропозиції чи план дій для розв’язання проблеми;

Ø висновки;

Ø список використаної літератури.

Щоб визначити напрямки діяльності щодо практичного втілення проектного навчання як фундаменту підготовки учнів у системі МАН, потрібно окреслити ті проблеми і суперечності, які потребують розв’язання. Виникають певні перешкоди і складності у навчанні, серед яких основними є:

·        шкільні програми постійно звужуються;

·  зменшується кількість годин, відведених на вивчення навчального матеріалу;

· вільне спілкування з учнем, обмін думками, дискусії найчастіше відбуваються в позаурочний час;

·  відсутність самостійної пізнавальної діяльності учнів з елементами творчості, пошукової роботи.

Тобто, школа не в змозі самотужки забезпечити справжній особистісно орієнтований педагогічний процес, де кожен з учнів повинен мати власну освітню траєкторію. Зарадити в цій ситуації може система співпраці «Школа – МАН». Основою функціонування такої системи має бути цілеспрямований процес вироблення пізнавального інтересу в школярів, завдяки якому забезпечується формування особистісного змісту проектної діяльності кожного учня під час вивчення дисциплін. У вищезазначеній системі  актуальним є розгляд психолого-педагогічних умов і особливостей формування пізнавального інтересу в учнів під час підготовки до участі в проектно-пошуковій діяльності на основі динамічної моделі.

                                                                                                

ОПИС МОДЕЛІ

Мета:

·        формування в учнів наукової системи сприйняття інформації;

·    вироблення стійкого, глибокого пізнавального інтересу до вивчення дисциплін;

·   здійснення діяльнісного підходу при неформальному засвоєнні нового матеріалу з навчальних предметів;

·     залучення учнівської молоді до дослідництва.

Педагогічні цілі

Загальні:

1.     Забезпечення неперервності навчально-виховного процесу.

2.  Системний, комплексний підхід до виховання в сім’ї, школі, позашкільному навчальному закладі.

3.     Створення умов для самостійної творчої праці.

4.     Орієнтація під час навчального процесу на вікові індивідуальні риси учнів, їхні пізнавальні запити і можливості.

5.     Створення навчально-матеріальної бази із сучасним технічним забезпеченням.

6.     Дослідження рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів до поглибленого вивчення дисциплін.

Конкретні:

1.     Вироблення потреби в самостійному набутті знань, умінь і навичок, у постійному розширенні кругозору, в умінні творчо підходити до вивчення предметів.

2. Формування вміння раціонального поєднання набутих знань у загальноосвітній школі і поза нею, систематичного використання певної частини вільного часу для вирішення більш складних пізнавальних завдань під час поглибленого вивчення предметів.

3. Розвивати критичне мислення: вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, знаходити суперечності, ставити проблеми для розв’язування, тобто вміння досліджувати.

Наукове підґрунтя:

o   філософське;

o   психологічне;

o   дидактичне;

o   соціально-педагогічне.

Критерії ефективності:

·   рівні формування пізнавальних інтересів учнів у процесі проектної діяльності учнів;

·  якість розвитку стійкого пізнавального інтересу до вивчення предметів і розуміння учнями пізнання в умовах розвитку сучасного суспільства;

·   забезпечення наукової, світоглядної і практичної значущості знань у поєднанні з доступністю.

Умови ефективності:

·     організація відбору учнів у класи з поглибленим вивченням предметів;

·  оптимальне поєднання звичайних і нетрадиційних форм та методів навчання;

·   диференційований підхід до учнів з різними рівнями сформованості пізнавальних інтересів;

·  система взаємодії в роботі суб’єктів процесу формування пізнавальних інтересів;

·        наявність відповідної матеріальної бази та педагогічних кадрів;

·        моніторинг ефективності процесу формування пізнавальних інтересів.

Суб’єкт формування пізнавального інтересу в процесі проектної діяльності: учень, психолог, педагог, науковець, батьки.

Змістовна частина навчання:

1. Формування ціннісних орієнтацій на засадах науково-практичних досягнень світової і національної культури, народних традицій.

2.  Оволодіння науковими знаннями про об’єкти і явища природи та закономірності їх розвитку.

3.     Сприяння дослідництву, спрямованому на розвиток творчої і ділової активності при розв’язанні актуальних проблем у життєвих ситуаціях.

4. Досягнення переходу опанованих наукових і науково-практичних знань в особисті переконання.

5.  Послідовне систематичне відображення зв’язку сучасної науки з практикою.

6.     Орієнтація на використання надбаних знань у професійній діяльності.

Методи і форми навчальної діяльності:

ü індивідуальні: опрацювання літературних джерел, відпрацювання методик дослідження, виконання дослідів і проведення експериментальних досліджень, обговорення результатів з науковими керівниками, написання звітів, проектів, науково-дослідницьких робіт тощо;

ü групові: факультативи, спеціальні курси, гуртки, екскурсії, консультації, засідання наукових товариств;

ü масові: предметні тижні, олімпіади, дні науки, наукові конференції, тематичні вечори, науково-профорієнтаційні лекторії, участь у конкурсах МАН.

Результати: система стійких рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів у проектно-пошуковій діяльності.

Реалізація запропонованої моделі здійснюється таким чином. Знаючи педагогічні цілі із врахуванням наукового підґрунтя, критерії ефективності, суб’єкти формування пізнавальних інтересів (залежно від рівнів сформованості останніх) визначають зміст, методи і форми  навчання.

 Завершуючи, слід наголосити, що ефективність проектно-пошукового методу навчання залежить від особистості педагога, його кваліфікації та майстерності. Педагог повинен уміти співпрацювати з учнями, володіти прийомами вербального і невербального спілкування, аналізувати навчальний матеріал на можливість здійснення вищезазначених методів.

Педагогічно обґрунтоване впровадження моделі формування пізнавальних інтересів у поєднанні з традиційними методами навчання, постійний пошук, любов до своєї професії та учнів – запорука успіху педагога у формуванні активної творчої особистості.

"КЕНГУРУ" СКЛИКАЄ ДРУЗІВ

На початку 80-х років XX століття Пітер Холлоран, професор математики з Сіднею, вирішив організувати новий тип гри-конкурсу для австралійських школярів: підбірку задач із варіантами відповідей, перевірку яких здійснює комп’ютер. Тисячі школярів могли взяти участь у грі одночасно. Успіх австралійського національного математичного конкурсу був надзвичайний.

У 1991 році два французьких математики вирішили провести цю гру у Франції, назвавши її «Кенгуру» на честь своїх австралійських колег. Перша гра зібрала 120 000 учнів коледжів. Пізніше конкурс охопив також школярів та ліцеїстів.

У липні 1993 року французькі організатори «Кенгуру», з метою поширення конкурсу, влаштували зустріч у Парижі для керівників математичних змагань європейських країн. Запрошені математики були вражені успіхом Франції, адже у 1993 році там зібралося близько 500 000 учасників конкурсу.

У травні 1994 року математики Білорусії, Угорщини, Іспанії, Голландії, Польщі, Росії і Румунії вирішили започаткувати цей конкурс і у своїх країнах, що забезпечило подальший потужній успіх гри.

У липні 1994 року в Страсбурзі на Раді Європи Генеральна асамблея організувала Асоціацію «Кенгуру без кордонів». Тепер Асоціація об’єднує учасників з-понад 30 країн, однією з яких є Україна.

Вперше конкурс-гру «Кенгуру» в нашій державі було проведено у 1997 році на базі кількох шкіл Старосамбірського району Львівської області та Львівського фізико-математичного ліцею при Львівському національному університеті імені Івана Франка, викладач якого Пенцак Євген Ярославович був першим координатором гри «Кенгуру» в Україні. Завдяки його зусиллям і викладачів кафедри математики ліцею та при підтримці вчителів-ентузіастів із різних областей України конкурс став бажаним гостем у багатьох українських школах, ліцеях, гімназіях. Тепер це наймасовіше математичне та інтелектуальне змагання серед школярів нашої держави. Майже пів-мільйонаучасників зібрав і об’єднав конкурс за 10 років. Вагому підтримку та сприянняконкурс отримав з боку відділу роботи з обдарованою молоддю Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти та науки України.

Метою конкурсу є залучення учнів у цікавий і пізнавальний світ математики. Учасником конкурсу може бути кожен учень від 2-го по 11-й клас з усіх куточків України. Гра цікава як призерам Всеукраїнських олімпіад із різних предметів, так і тим, хто лише починає засвоювати ази цієї чудової науки – математики.

Особливість конкурсу полягає у тому, що ані переможців, ані переможених немає. Кожна дитина знає, що це насамперед особиста перемога. Серед «кенгурят» понад 20 призерів Міжнародних предметних олімпіад і тисячі дітей, які вперше зацікавились математикою саме під час конкурсу.

З 2000 року оргкомітет конкурсу, за сприянням Міністерства освіти та науки України та АР Крим, проводить літні зустрічі в мальовничому містечку Лівадія поблизу Ялти. Учні з різних регіонів України мають можливість поспілкуватися з організаторами конкурсу, знайти нових друзів і, звичайно, попрацювати над цікавими задачами. За сім років учасниками таких зустрічей були понад 800 «кенгурят» з нашої держави, а також школярі з Румунії, Литви, Болгарії, координатори конкурсу з Польщі. Наші діти мали змогу побувати в аналогічних таборах у цих країнах.

Конкурс «Кенгуру» має на меті не лише зацікавити дітей математикою, – це і спроба об’єднати навколо вирішення спільних проблем вчителів математики з різних областей України. Зустрічаючись на щорічних семінарах, які теж проводить оргкомітет конкурсу, вчителі діляться досвідом, слухають цікаві лекції своїх колег. Саме тут кожного року обговорюються і шліфуються нові задачі для наступного конкурсу, авторами яких здебільшого є самі його учасники. Найцікавіші задачі оргкомітет конкурсу кожного року надсилає до Міжнародного організаційного комітету, на засіданні якого досвідчені математики, що представляють кожну країну-учасницю, формують пакет завдань для майбутнього змагання. І вже потім ці задачі повертаються у вигляді завдань конкурсу.

У М О В И

організації та проведення

Міжнародного математичного конкурсу "Кенгуру”

у 2015 – 2016 н.р.

Порядок проведення конкурсу

Організацію та проведення конкурсу в регіонах здійснюють регіональні координаційні центри та регіональні координатори. Конкурс у загальноосвітніх навчальних закладах проводять координатори конкурсу або вчителі цього навчального закладу.

Конкурс проводиться у два етапи: осінній (листопад-грудень) та весняний (березень). Обидва конкурси незалежні між собою.

Мета першого етапу Конкурсу - пропедевтика знань та умінь учнів 2-6 класів. Цей етап Конкурсу проводиться за завданнями, визначеними Організаційним комітетом.

Мета другого етапу Конкурсу - поглиблення знань та умінь учнів 2-11 класів на основі матеріалів, що надані Асоціацією.

Перший етап проводиться в один день 4 грудня 2015 року, Другий етап - в один день 17 березня 2016 року в усіх регіонах України за однаковими завданнями для кожної вікової групи.

Місцеві осередки проведення конкурсу отримують завдання за кілька днів до його початку.